Найбільш небезпечним політичним трендом паламентської кампанії 2012 року стали системні порушення щодо застосування бюджетного та силового адміністративного ресурсу. В першому випадку кошти з місцевих чи державного бюджету витрачали на заходи, які використовуються партією чи кандидатом для ведення власної виборчої агітації. Силовий адмінресурс – правоохоронні та інші органи, що мають повноваження здійснювати примус  (міліція, Прокуратура, СБУ, митниця, податкова), незаконно захищали інтереси одних політиків чи партій або ж чинили тиск на інших. Зловживання владними повноваженнями, з метою створення додаткових переваг окремим учасникам політичних змагань в українських реаліях найбільше шкодило вільній конкуренції у довиборчий період. Спостерігачі ОПОРИ, які не підміняли собою правоохоронців, повідомляли суспільство про інциденти, які можуть розцінюватись, як тиск на кандидатів або їх оточення.

Спостерігачі ОПОРИ зафіксували приклади незаконної участі службовців у виборчій кампанії: публічна підтримка кандидатів, використання бюджетних ресурсів та державних інституцій в інтересах окремих партій, упереджені політичні заяви на адресу конкурентів. Практика свідчить про безвідповідальне ставлення посадових осіб до розмежування управлінської та партійної діяльності, порушує міжнародний стандарт організації та проведення демократичних виборів у частині гарантій всім партіям та кандидатам безстороннього ставлення органів влади. Найбільше порушень громадські спостерігачі фіксували з боку керівників обласних та районних державних адміністрацій, і дещо меншою мірою – з боку народних депутатів та посадових осіб органів місцевого самоврядування. В партійному розрізі використання адміністративного ресурсу найчастіше здійснюється на користь кандидатів від Партії регіонів, рідше – в інтересах самовисуванців та лише епізодично в інтересах інших партій-суб’єктів виборчого процесу. До основних проявів використання адміністративного ресурсу, зафіксованих громадськими спостерігачами протягом останнього місяця, належать:

• Агітація з боку посадових та службових осіб органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування (в робочий час);
• Використання доступних для кандидатів бюджетних ресурсів в агітаційних цілях;
• Залучення держслужбовців і працівників бюджетних установ до агітаційних заходів кандидатів та партій (в робочий час);
• Розміщення агітаційної продукції на будинках та в приміщеннях органів публічної адміністрації, установах та організаціях державної та комунальної форми власності.

Публічне висловлення посадовцями власних політичних симпатій суперечить не тільки міжнародним стандартам, українському виборчому законодавству, а й «Правилам поведінки державного службовця», з якими вони в обов’язковому порядку ознайомлювалися і, зокрема, зобов’язувалися утримуватися від демонстрації власних політичних поглядів та свого ставлення до політичних сил, партій, блоків, не допускати їх впливу на виконання службових обов'язків. Зрештою, пункт 3 частини 1 статті 74 Закону «Про вибори народних депутатів України» категорично забороняє державним службовцям здійснювати агітацію в робочий час. Факти подібних порушень у вересні 2012 року фіксувалися спостерігачами неодноразово. На жаль, дані порушення мали системний характер та впливали на волевиявлення виборців, в тому числі, через позбавлення громадян можливості здійснити усвідомлений вибір.

Перешкоджання діяльності партій/кандидатів та їх представників

ОПОРА зафіксувала ряд заходів, спрямованих на перешкоджання діяльності суб’єктів виборчого процесуу кампанії. Найбільш поширеними стали факти відмов у зустрічах із виборцями та трудовими колективами, незаконне розірвання угод на розміщення зовнішньої реклами чи оренду приміщень для організації агітаційних заходів. Найпоширенішими формами протидії кандидатам і партіям виявились:

• поширення неправдивих відомостей та застосування технологій «чорного PR»;
• пошкодження та знищення агітматеріалів, майна суб’єктів виборчого процесу;
• перешкоджання розповсюдженню агітаційних матеріалів;
• відмови в наданні кандидатам приміщень, обмеження в доступі до ЗМІ та участі в публічних заходах;
• погрози та залякування прихильників кандидатів;
• тиск та залякування виборців через їх політичні переконання.

Порівняно із попередніми кампаніями, вибори 2012 року супроводжувались широким cпектром застосуванням брудних технологій та чорного піару. Конкуренти намагались завдати шкоди іміджу політика чи партії, понизити рівень електоральної підтримки та ввести в оману виборців. Проти кандидатів використовували теми, пов’язані з їх професійною та політичною діяльністю, біографії, через образи честі та гідності особи. Поширеною формою протидії агітаційній діяльності кандидатів стало знищення чи пошкодження майна та агітматеріалів. Спостерігачам стало відомо про непоодинокі факти фізичного перешкоджання розповсюдженню та розміщенню агітаційних матеріалів, погрози, залякування та навіть випадки фізичної розправи над агітаторами чи прихильниками окремих кандидатів. Неконкурентність кампанії прослідковувалась і через вибіркове недопущення кандидатів в школи, лікарні, вищі навчальні заклади для організації зустрічей із виборцями та проведення агітаційних заходів.

В результаті таких обмежень та перешкод, деякі кандидати не змогли донести до виборців інформацію про виборчу платформу та спростувати негативні й недостовірні відомості, поширені опонентами.

Порушення правил агітації

Вже звичними для українських виборів, але не менш загрозливими для змісту виборчого процесу, стали випадки порушення правил проведення агітації. Кандидати та партії ігнорували обмеження та заборони, визначені виборчим законодавством. Серед найчастіше фіксованих порушень – розміщення агітаційних матеріалів в приміщеннях установ державної та комунальної власності, в тому числі школах, будинках культури, медичних та вищих навчальних закладах. Протягом всієї виборчої кампанії не припинялася агітація на громадському транспорті, що прямо суперечить законодавству. Крім того, політики ігнорували й правила благоустрою населених пунктів, розміщуючи агітаційні матеріали на фасадах будинків, стовпах електроопор, огорожах. Спостерігачі фіксували порушення законодавства та участі в агітації членів виборчих комісій, громадян іноземних держав, передусім співаків та артистів, дітей.

Серед інших прикладів нечесної агітації–поширення агітаційних матеріалів без відповідних вихідних даних та виготовлення агітації не за рахунок коштів виборчого фонду. Недоліком стали ліберальні норми законодавства та відсутність належного контролю з боку правоохоронних органів за такими діями суб’єктів виборчого процесу.

Інші типові порушення

Силовий адмінресурс – правоохоронні та інші органи, що мають повноваження здійснювати примус  (міліція, Прокуратура, СБУ, митниця, податкова), незаконно захищають інтереси одних політиків чи партій або ж чинять тиск на інших. Таке порушення шкодить конкурентності та чесності виборчого процесу. Втручання силових структур у вибори передусім проявлялось через вибіркове складення протоколів про адміністративні порушення щодо агітаторів від окремих партій та кандидатів, а також затримань. Подібні випадки можна лише частково трактувати як спроби залякування агітаторів та власне кандидатів у депутати, однак серйозного впливу на хід виборчої кампанії вони не мали. Загалом, активність силових структур в контексті передвиборчих перегонів більше простежується на сході (Луганська, Харківська області) та в центрі України (Київська, Черкаська, Хмельницька області), ніж на Заході. Фактів грубого силового перешкоджання агітаційній діяльності партій та кандидатів спостерігачі не зафіксували. Мають місце епізодичні випадки (в Харківській та Черкаській областях) судових заборон на проведення агітаційних заходів. Використання бюджетного ресурсу не важко перевірити та зафіксувати, а от силовий можна ідентифікувати виключно аналітичним шляхом. Якщо в процесі фігурує потенційний кандидат, який заявив про готовність балотуватися в мажоритарному одномандатному окрузі, чи політична партія з позитивним рейтингом, перевірки, розслідування чи судові розгляди в часі співпадають із початком фактичного виборчого процесу, а слідчі дії сприятимуть усуненню з кампанії конкурентних гравців, то такі заходи можуть мати ознаки силового адміністративного ресурсу.

На жаль, під час виборів спостерігачам доводилось фіксувати випадки тиску на ЗМІ та перешкоджання діяльності журналістів. Якщо прикладів першого було доволі небагато і найбільш резонансною стала ситуація довкола телеканалу ТВІ та порталу «Лівий берег» (Lb), то тиск на окремих журналістів не був поодиноким. Перш за все, це стосувалося таких порушень як недопущення журналістів на окремі агітаційні заходи та перешкоджання здійсненню журналістської діяльності.

ДЕНЬ ГОЛОСУВАННЯ, ПІДРАХУНОК ТА ВСТАНОВЛЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ВИБОРІВ

День голосування пройшов без масових та системних порушень, які б могли суттєво вплинути на результати волевиявлення громадян України. Однак достатньо часті випадки протиправних дій та зловживань, як от розкриття таємниці голосування, незаконна видача виборцям бюлетенів та централізоване підвезення виборців до дільниць, що мали місце в окремих округах – не дають підстав оцінити процес голосування в цілому як чесний та демократичний. Штучне затягування процесу підрахунку голосів та встановлення результатів голосування виборчими комісіями, маніпуляції із введенням даних в систему «Вибори» та непрозорість роботи ОВК негативно вплинули на рівень довіри суспільства до організації виборчого процесу. Натомість втручання у конфлікти правоохоронних органів на боці одного з учасників та відсутність належного реагування з боку ЦВК продемонстрували недосконалість виборчого законодавства та слабкість органів адміністрування виборів в Україні.

ДЕНЬ ГОЛОСУВАННЯ ТА ПІДРАХУНОК ГОЛОСІВ

День виборів, 28 жовтня, пройшов здебільшого спокійно. Більшість дільничних виборчих комісій належним чином організували процес голосування і забезпечили відповідні умови для волевиявлення виборців. Разом з тим, численні технічні недоліки та низький рівень компетентності членів комісій призвели до того, що по всій країні мали місце проблеми в роботі виборчих комісій. За даними спостерігачів ОПОРИ, на 7% дільниць голосування розпочалось із незначним запізненням. Серед перешкод, які заважали членам ДВК належно і вчасно розпочати процес голосування: виготовлено недостатню кількість бюлетенів (у Волинській, Одеській, Харківській, Луганській областях); частина комісій зіпсувала бюлетені для голосування по багатомандатному виборчому округу, проставивши штамп «Вибув» не навпроти партії «Собор», а поряд з ВО «Свобода». Хоча політичні сили у виборчому бюлетені були розміщені далеко одна від одної («Собор»– №1, «Свобода»– №11), але члени ДВК викреслили саме «Свободу». Такі «помилки» зафіксовано як у східних, так і в західних областях. У результаті, наприклад, на дільницях в селі Новомутин Конотопського району Сумської області та селі Нова Вижва Старовижівського району Волинської області, де в комісії неправильно проставили штамп «Вибув», голосування розпочалося лише близько полудня, коли було доставлено з ОВК нові бюлетені.

Одними з найпоширеніших порушень виявилися: розголошення таємниці голосування та групове голосування, що зафіксовано в Київській, Черкаській, Дніпропетровській, Кіровоградській, Волинській, Вінницькій, Полтавській, Луганській, Миколаївській областях. Одним із технічних недоліків стало неправильно розміщені веб-камери, направлені на кабінки, засобами яких можна було фіксувати результат волевиявлення громадян.

Порушення на виборчих дільницях були виявлені й під час роботи ДВК зі списками виборців. Спостерігачами встановлено випадки неправомірного включення громадян у список виборців, хоча згідно законодавства у день голосування зміни до уточненого списку виборців вносити не можна. Та значно більше недоліків виявлено при формуванні витягу зі списку виборців для організації голосування за межами приміщення дільниці. Спостерігачами фіксувались приклади написання заяв від імені виборців одним почерком або підготовка їх типографічним методом, відсутність медичних довідок до заяв, включення у витяг осіб, які таких заяв не писали, про що засвідчили 28 жовтня.

Спостерігачі фіксували також протизаконні дії членів ДВК з видачі бюлетенів громадянам за закордонними паспортами, пенсійними посвідченнями або взагалі без будь-якого документа. Показовим можна вважати випадок з ДВК №510056 (с. Кам’янське Арцизького району Одеської області), яка напередодні дня голосування прийняла рішення: «Визначити, що в зв’язку з тим, що всі члени ДВК особисто знайомі з мешканцями села, зважаючи на вік деяких виборців, видавати виборчі бюлетені без документів, які засвідчують особу».

У день виборів спостерігачами фіксувались і випадки контролю за голосуванням та спроби організації фальсифікацій. На 3% дільниць мало місце фотографування бюлетенів у кабінці. Виявлено випадки, коли невідомі особи біля виборчих дільниць роздавали громадянам, які йшли голосувати, фотоапарати і телефони з фотокамерою, а потім перевіряли, яким чином виборець проголосував. Виявлено спроби контролю за явкою виборців, коли члени комісій чи спостерігачі відмічали в окремих списках виборців, які прийшли проголосувати. Для прикладу, в Сумській області спостерігач помітив, що члени ДВК №590991 дістають списки та звіряють інформацію зі списками виборців, за якими вони видають бюлетені. На запитання, що вони роблять, голова комісії відповіла, що члени комісії на прохання кандидата по округу №157 від Партії регіонів Олексія Мовчана перевіряють хто прийшов, а хто не прийшов із його прихильників. У багатьох випадках після таких звірок виборцям телефонували додому та нагадували про необхідність прийти на дільницю для голосування.

Зафіксовано випадки винесення бюлетенів із приміщення виборчої дільниці і спроби передачі бюлетеня третім особам. Такі дії свідчать про організацію технології «карусель» (передача виборцем незаповненого бюлетеня в обмін на заповнений бюлетень), з метою фальсифікації результатів волевиявлення. Для прикладу, в Донецькій області на виборчій дільниці №101909 члени ДВК та офіційні спостерігачі затримали молодого хлопця, у якого з-під куртки випало 8 виборчих бюлетенів із проставленими позначками. Повідомлення про подібні порушення протягом дня голосування надходили з Київської, Одеської, Луганської, Херсонської, Запорізької областей.

Спостерігачі повідомляли про випадки централізованого підвезення виборців до дільниць (у Донецькій, Дніпропетровській, Волинській, Кіровоградській, Одеській областях) та роздачі біля дільницьгрошей, подарунків, матеріальних цінностей (найбільше в Запорізькій, Херсонській, Луганській, Миколаївській, Дніпропетровській областях). Такі випадки є грубим порушенням норм закону і класифікуються як прямий підкуп виборців, за який передбачено кримінальну відповідальність до 2-х років позбавлення волі. 

Грубим порушенням стало й обмеження прав спостерігачів та журналістів. Окремі ДВК або не допускали спостерігачів до приміщення дільниці або обмежували їх в можливостях здійснювати нагляд за всіма процедурами з необхідної відстані. Наприклад, ДВК №510056 в Одеській області 27 жовтня 2012 року прийняла рішення, яким встановила відстань для здійснення спостереження: «Згідно п.1.ч.9 ст.78 та ч.3 ст.34 Закону України «Про вибори народних депутатів України» перебування офіційних спостерігачів від партій, кандидатів у депутати, громадських організацій, представників ЗМІ на виборчій дільниці під час голосування, в тому числі під час видачі виборчих бюлетенів виборцям і підрахунку голосів та спостерігання за діями членів ДВК можна здійснювати, не заважаючи членам виборчої комісії, з відстані 2,5 метра». У ряді дільниць спостерігачів від громадських організацій, кандидатів та партій взагалі не впускали в приміщення для голосування, або ж позбавляли їх права присутності протягом дня виборів, а також ДВК відмовляли спостерігачам у отриманні копій протоколів. Ці та інші випадки перешкоджання діяльності офіційних спостерігачів з боку членів ДВК зафіксовано в Дніпропетровській, Донецькій, Закарпатській, Одеській, Полтавській, Львівській, Харківській, Волинській, Рівненській, Хмельницькій областях.

Процедурні помилки з боку ДВК спостерігачі виявили і під час підрахунку голосів та транспортування виборчої документації. Члени виборчих комісій не завжди дотримувались процедури підрахунку голосів визначеної законом, ділились на групи та вели паралельний підрахунок бюлетенів, не правильно заповнювали виборчі протоколи. Попри те, що майже однотипна процедура підрахунку голосів використовувалась під час трьох останніх національних кампаніях, члени комісій допускалися численних помилок.

Помилки та порушення були зафіксовані й на етапі транспортування виборчої документації в ОВК: супровід здійснювали не четверо, а троє членів комісії, виборча документація, зокрема, протоколи про підсумки голосування на дільниці, не були належним чином запаковані, печатка ДВК разом з документацією не зберігались в сейфі. В результаті, окружні комісії приймали рішення про повернення ДВК для складання уточнених протоколів або ж про проведення повторного підрахунку голосів. Така ситуація мала місце в більшості округів і стосувалася третини дільничних комісій. Все це доповнилося загальною атмосферою хаосу та неорганізованості, що панував в багатьох ОВК через некомфортні умови прийому документації, черги й тисняву, перебої в роботі системи «Вибори». Втомлені члени дільничних комісій конфліктували один з одним, оголошували бойкот окружній комісії, залишали без нагляду виборчу документацію та їхали відпочивати. Члени ОВК оголошували технічні перерви в роботі, хоча законодавство цього не дозволяє. Масовими стали випадки переписування протоколів про підрахунок голосів саме в приміщенні ОВК, коли члени ДВК не повертались на свою дільницю, а власноручно підробляли уточнені протоколи. В спостерігачів ОПОРИ є фото- і відеодокази таких порушень. Процес встановлення результатів голосування в округах тривав досить довго й через повторний підрахунок голосів, який здійснювали в ОВК по окремих дільницях. Слід відзначити, що таких дільниць могло бути більше, але члени ОВК іноді ігнорували вимогу закону та приймали документи від ДВК попри наявні помилки. В частині випадків провести повторний підрахунок голосів ОВК змушував суд, зокрема, в Херсонській, Харківській, Одеській областях і місті Київ.

Несподіваний розвиток подій в кількох мажоритарних округах країни, де розгорнулось жорстке протистояння, спровокувало недовіру до результатів виборів вцілому. Українське суспільство стало свідком апробації методів фальсифікації результатів виборів за допомогою силового та адміністративного ресурсу. Це стало можливим через дії політично заангажовинх ОВК, неправомірне втручання правоохоронних органів та суперечливі рішення судів. Виборчі округи у Вінницькій (11, 14), Київській (94, 95), Кіровоградській (99), Миколаївській (132), Рівненській (155), Черкаській (194, 197), Херсонській (183, 184) областях та місті Київ (211, 215, 216, 223) опинилися в центрі уваги спостерігачів та ЗМІ. Кандидати, що поступалися незначною кількістю голосів в різний спосіб домагалися їх перерахунку та скасування результатів по окремих дільницях, в результаті чого здійснювалася ротація переможців виборів. По кількох округах сценарій виборів більше нагадував бойові дії, а не мирний процес передачі влади, оскільки озброєні правоохоронці та міцної статури псевдожурналісти влаштували силове протистояння. Центральна виборча комісія, на жаль, не відреагувала вчасно на такі процеси і через це втратила контроль за ситуацією. ЦВК визнала свою неспроможність встановити результати виборів у п’яти округах і заявила про потребу провести їх повторно: №94 (Київська область, центр – місто Обухів), №132 (Миколаївська область, центр – місто Первомайськ), №194 та 197 (Черкаська область, центри округів – Черкаси та Канів) та №223 (Київ, Шевченківський район). Однак відсутність достатніх підстав для оголошення ЦВК повторних виборів завели ситуацію в глухий кут, який може бути розв’язаний лише внесенням змін у виборче законодавство Верховною Радою України VII скликання.

РЕЗУЛЬТАТИ СТАТИСТИЧНОГО ПІДРАХУНКУ ГОЛОСІВ ОПОРИ

Громадянська мережа ОПОРА провела статистичний підрахунок голосів щодо результатів виборів у загальнодержавному багатомандатному окрузі. Спостерігачі організації працювали на визначених за вибіркою дільницях з 7:15 ранку, коли повинно було розпочатись ранкове засідання дільничної комісії, та до підписання первинних протоколів. ОПОРА відзначила затягування процесу підрахунку на ДВК та прийому протоколів в окружних виборчих комісіях. Події, що відбувалися після дня голосування в окремих ОВК, свідчать про спроби втручання у результати підрахунку в межах одномандатних мажоритарних округів. Гарячими точками виборчої кампанії стали близько третини окружних комісій.

Для спостереження за виборами у загальнодержавному окрузі ОПОРА використала інструмент паралельного підрахунку голосів – метод спостереження за виборами, який дозволяє збирати інформацію щодо явки виборців та результатів виборів. Ідея статистичного підрахунку в тому, щоб екстраполювати явку та результати голосування з вибірки на ширшу аудиторію (в цьому випадку на партійні списки). Теорія статистики каже, що офіційні результати повинні співпасти з результатами статистичного підрахунку в межах похибки (якщо партія А набрала 32% +/-0,5% – це означає, що офіційні результати для цієї партії коливатимуться від 31,5% до 32,5%). Якщо ні, то це значимі та такі, що викликають довіру докази того, що на виборчих дільницях за межами вибірки були серйозні порушення, які впливали на результати виборів, явку чи те, що відбувся зовнішній незаконний вплив на ці показники під час підрахунку. Вибірка ОПОРИ складалась із 1 000 дільниць, була випадковою та репрезентативною для рівня областей України, дає точну проекцію результатів лише для національних виборів за партійними списками.

Дані ОПОРИ щодо результатів підрахунку та прогнозованої похибки для кожного показника: