Громадське спостереження ОПОРИ – це тип активної діяльності мережі, спрямований на незаангажовану оцінку процесу підготовки та проведення виборів, а також на запобігання порушенням через тотальний громадський контроль. ОПОРА підписала «Декларацію глобальних принципів непартійного спостереження та моніторингу виборів громадськими організаціями», яка передбачає довгострокове спостереження і аналіз усіх етапів електорального циклу, а також більш широкого політичного контексту, який впливає на характер та якість виборів. Професійний моніторинг усіх етапів виборів здійснює опосередкований вплив на якість кампанії. Шляхом збору та поширення інформації серед цільової аудиторії, формується громадська думка всередині країни та за її межами. В стратегічній перспективі громадське спостереження фокусується на покращенні системи виборів та окремих процедур. У 2012 році під час виборів народних депутатів України до ВРУ мережа ОПОРА реалізувала масштабну кампанію довготермінового та короткотермінового спостереження, організувала статистичний підрахунок голосів щодо результатів голосування за пропорційною складовою виборчої системи на основі репрезентативної вибірки. У рамках довготермінового спостереження в кожному з 225 округів працювали спостерігачі ОПОРИ, а в день виборів до них приєднались ще 3 500 активістів. Організація використовувала новітні засоби поширення інформації щодо результатів спостереження, інфографіки та інтерактивну карту.

ОЦІНКА ВИБОРІВ

ОПОРА констатує регрес України щодо проведення демократичних виборів. Спостерігачі відзначають, що протягом всієї виборчої кампанії порушення законодавства мали системний характер, але були менш впливовими на результат. День голосування відбувся в умовах суспільної напруги, але без кричущих масових порушень. Втім, на етапі встановлення результатів волевиявлення виборців, суспільство стало свідком прямого фальшування виборчої документації членами окружних комісій. Ці порушення мали не системний характер, але безапеляційно вплинули на результат виборів.

Парламентська кампанія 2012 року характеризувалася штучним обмеженням змагальності виборчого процесу та грубим порушенням принципу рівних можливостей для партій і кандидатів. В умовах змішаної виборчої системи, позазаконні технології використання адміністративного ресурсу і підкупу виборців мали вирішальний вплив на перебіг кампанії, що в цілому не сприяло чесності її результатів. Ці порушення мали системний характер та жодних правових наслідків для суб’єктів виборчого процесу, які вдавались до них. Враховуючи фактор дня голосування, вибори можна визнати такими, що не відповідають базовим демократичним стандартам через відсутність рівних умов проведення кампанії кандидатами та партіями, безпрецедентно великою кількістю «технічних» суб’єктів виборчого процесу, заангажованістю складу виборчих комісій та незбалансованістю подачі ЗМІ інформації про партії і кандидатів.

Процес встановлення результатів голосування у десяти округах супроводжувався фальшуванням виборчої документації, суперечливими рішенними судів, втручанням силових структур на боці однієї з конкуруючих сторін. Оголосити переможців у виняткових 5 мажоритарних округах відмовилась Центральна виборча комісія. Хоча законодавством не передбачено підстав для проведення повторних виборів, через які ЦВК не змогла прийняти протоколи 5 окружних виборчих комісій, Верховна Рада VI скликання рекомендувала їх оголосити. Протягом місяця після дня голосування жодних правових наслідків для організаторів фальшування виборів не відбулося. ОПОРА переконана, що в системі безкарності за порушення виборчого законодавства, організувати належний виборчий процес в перспективі неможливо.

Парламентські вибори визначили порядок денний євроінтеграційних перспектив держави України на найближчі 10 років. За оцінками західних місій спостереження, висновки яких грунтуватимуться не тільки на основі національного виборчого законодавства, а й загальновизнаних міжнародних стандартів, сформовано міжнародну громадську думку.

Вцілому, спостерігачі ОПОРИ оцінили кампанію як таку, що поставила під сумнів євроінтеграційні прагнення держави Україна та створила небезпечні правові прецеденти. Якщо порушення законодавства та міжнародних стандартів до виборів мали системний характер, але їх вплив важко оцінити, то порушення після дня голосування не були системними, хоча і 100% впливовими в окремих одномандатних округах. Бездіяльність правоохоронної системи та порушення констуційних прав громадян, які залишаються безкарними, ставлять під сумнів випадковість таких дій з боку окремих ораганізаторів виборів.

ВИСНОВКИ І ТЕНДЕНЦІЇ

• Найбільш гострою проблемою виборчого законодавства залишається його нестабільність та відсутність належних гарантій реалізації ряду конституційних прав громадян. Протягом останніх 20 років виборча система в Україні змінювалася 4 рази. У 2011 році Верховна Рада України VI скликання повернула електоральний процес до системи десятирічної давності, яка мала безліч недоліків, з огляду на які від неї і відмовлялись.
• Змішана (паралельна) виборча система, яка застосовувалась у 1998 та 2002 роках, з мажоритарною складовою провокувала суб’єктів виборчого процесу до масового застосування нечесних методів ведення виборчої кампанії в одномандатних округах. У країнах, які не мають сталих традицій демократії, а суспільство в значній мірі лояльно ставиться до побутової та політичної корупції, мажоритарна складова корумпує й виборчий процес.
• Органам державної влади не вдалося забезпечити безстороннє ставлення до усіх суб’єктів виборчого процесу. Використовуючи неврегульованість українського виборчого законодавства, яке чітко не розмежовує агітаційну діяльність та виконання службових повноважень, посадовці систематично використовували доступні їм державні ресурси та повноваження в агітаційних цілях. Кандидати чи партії, наближені до органів влади, отримували значні непрямі інвестиції з муніципальних чи державного бюджету на потреби власної кампанії, що поставило в нерівні умови учасників кампанії та вводило в оману виборців, які не мали можливості розмежувати маніпуляцію та реальні досягнення кандидата.
• Непрямий підкуп виборців став однією з основних технологій впливу на волевиявлення громадян. Благодійні фонди кандидатів опосередковано фінансували заходи передвиборчої агітації, що прямо суперечило нормам закону про виключне фінансування діяльності суб’єктів виборчого процесу з коштів офіційних виборчих фондів. Масовим та системним явищем став непрямий підкуп, який здіснювався кандидатами через товари, послуги, роботи, матеріальні блага, які незаконно надавались виборцям з агітаційною метою.
• Застосування суперечливої процедури жеребкування складу окружних та дільничних виборчих комісій призвело до незбалансованого представлення політичних гравців і домінування так званих «технічних партій».  Як наслідок, робота виборчих комісій (в тому числі в день голосування) відбувалась в атмосфері постійних конфліктів та суспільної недовіри до цих інституцій. Проблемні округи, в яких неприховано відбувалось фальшування виборчої документації після дня голосування за участі комісій, стали наочним свідченням проблеми формування органів, що відповідають за адміністрування виборів.
• У важливих питаннях організації виборчого процесу окремі рішення ЦВК мали деструктивний характер через непрогнозовані зміни процедур. Діяльність ЦВК на парламентських виборах 2012 року засвідчила нагальну необхідність використання практики залучення громадськості та експертного середовища до обговорення рішень, які стосуються організації виборчого процесу.
• Функціонування виборчих комісій ще раз засвідчило гостру необхідність використання нових механізмів відбору та навчання їх членів. Некваліфікованість та низька компетентність членів комісій під час виконання своїх повноважень не лише загрожувала організаційним процесам, а й суттєво підвищувала конфліктність парламентської кампанії.
• Парламентські вибори 2012 року засвідчили нагальну необхідність реформування партійних інститутів на принципах децентралізації процедур прийняття рішень та посилення впливу їх членів та симпатиків. Висування кандидатів у народні депутати України від усіх без винятку партій було непрозорим та закритим.
• День голосування та підсумки виборів не можна розглядати окремо від всієї кампанії. Хоч порушення до 28 жовтня мали системний характер, поширювались на територію всієї країни, але їх плив на волевиявлення громадян вцілому важко оцінити. Безкарне фальшування виборчої документації та втручання правоохоронних органів у процес на етапі встановлення результатів у більш ніж десяти округах, ставить під сумнів демократичність кампанії загалом. Негативний вплив на процес мали упереджені та непрофесійні виборчі комісії. Неприкриті маніпуляції законодавством, ігнорування судами і комісіями результатів волевиявлення виборів, засвідчують те, що дотримання процедур у день голосування не гарантує чесного підбиття підсумків виборів.
• Фінансування кампаній кандидатів та партій залишається у тіньовому секторі економіки, що повокує в перспективі політичну корупцію. Відсутні юридичні санкції за недотримання суб’єктами виборчого процесу вимог щодо порядку фінансування власних кампаній. Не передбачено кпроцедури оцінки фінансових звітів про надходження та використання коштів виборчих фондів. Законом необґрунтовано закладені різні підходи щодо подальшого використання коштів виборчих фондів партій і кандидатів.
• Протягом дня голосування, що тривав до 20 години вечора, в 91% виборчих дільниць не зафіксовано порушень, які могли б вплинути на результат виборів. Втім, з 9% інцидентів, свідками яких стали спостерігачі ОПОРИ, найбільш поширеним виявилось порушення таємниці голосування – 3% та фотографування бюлетеня в кабінці – 3%, що може свідчити про організований підкуп виборців. З меншою частотою спостерігачі фіксували факти видачі бюлетенів виборцям без пред’явлення паспорту – 2%, організоване підвезення виборців до дільниць – 1% та пошкодження виборчої скриньки – 1%. Не було жодних проблем зі списком виборців у 55% виборчих дільниць, 42% – не змогли себе знайти до 50 осіб в межах однієї дільниці, в 3% – від 50 до 100 виборців.