ОПОРА - отчет по результатам общенационального наблюдения - парламентские выборы 2012, АВГУСТ
|
В серпні ОПОРА продовжує практику оприлюднення щомісячних підсумків моніторингу передвиборчої ситуації в регіонах України. Організація проаналізувала зміст агітаційної кампанії партій та кандидатів, дослідила повідомлення щодо зловживання адміністративним ресурсом та підкупу виборців. Приклади, описані у звіті, дають можливість визначити передвиборчі тенденції, але не є вичерпним переліком фактів, зафіксованих організацією. Громадське спостереження ОПОРИ – це тип активної діяльності мережі, спрямований на незаангажовану оцінку процесу підготовки та проведення виборів, а також на запобігання порушенням через тотальний громадський контроль. Громадянська мережа ОПОРА підписала «Декларацію глобальних принципів непартійного спостереження та моніторингу виборів громадськими організаціями», яка передбачає довгострокове спостереження і аналіз усіх етапів електорального циклу, а також більш широкого політичного контексту, який впливає на характер та якість виборів. Професійний моніторинг всіх етапів виборів здійснює опосередкований вплив на якість кампанії. Шляхом збору та поширення інформації серед цільової аудиторії, формується громадська думка всередині країни та за її межами. В стратегічній перспективі громадське спостереження фокусується на покращенні системи виборів та окремих процедур. У 2012 році під час виборів народних депутатів України до ВРУ мережа ОПОРА реалізує масштабну кампанію довготермінового та короткотермінового спостереження, організує статистичний підрахунок голосів щодо результатів голосування за пропорційною складовою виборчої системи на основі репрезентативної вибірки, забезпечить 100% покриття дільниць своїми спостерігачами в окремих одномандатних мажоритарних виборчих округах. У рамках довготермінового спостереження в кожному з 225 округів працюють спостерігачі ОПОРИ, а в день виборів до них приєднається ще 3 500 активістів. Організація використовуватиме новітні засоби поширення інформації щодо результатів спостереження, серед яких інфографіка та інтерактивні карти. На цьому етапі кампанії громадського моніторингу, за перебігом виборчого процесу слідкує 251 довготерміновий спостерігач. 9 серпня Центральна виборча комісія (постанова №226) надала дозвіл Громадянській мережі ОПОРА мати офіційних спостерігачів під час виборів народних депутатів України 28 жовтня 2012 року. ОГЛЯД ПЕРЕДВИБОРЧОЇ СИТУАЦІЇ Спостерігачі ОПОРИ продовжили аналізувати виборчий процес через призму українського законодавства, міжнародних практик організації виборів та загальновизнаних демократичних стандартів. Перший місяць офіційної виборчої кампанії був багатим на події, які опосередковано вплинуть на результати виборів. У серпні завершився процес висування та реєстрації кандидатів, було сформовано виборчі комісії окружного рівня. Крім того, наприкінці місяця сталася важлива подія – рішенням суду міста Одеса було визнано дії кандидата-суб’єкта виборчого процесу Давида Жванії підкупом виборців. Зважаючи на загрозливі масштаби підкупу та частоту його застосування у мажоритарних округах, судове рішення може стати прецедентом. Ліберальні норми Закону України «Про вибори народних депутатів України» вперше не зобов’язували політичні сили запрошувати до участі у з’їздах партій представників ЦВК, тому заходи, які організовувались політичними силами з 30 липня по 9 серпня, не мали чіткої структури і переважно не регламентувалися конкретними процедурами. Партія регіонів, ВО «Батьківщина», Партія Наталі Королевської «Україна – Вперед!», Комуністична партія України організували висування без публічної презентації кандидатів. Формальність заходів була очевидною: відсутність списків висуванців в учасників зібрання, непублічність процесу прийняття рішення, подекуди, закритість для ЗМІ з’їзду. Партія регіонів організувала дистанційний прес-центр, з якого журналісти могли дивитись пряму трансляцію зібрання, а Комуністична партія України завершила відкриту частину з’їзду після оголошення першої п’ятірки списку. Загалом процес реєстрації пройшов без системних конфліктів. Винятком стали резонансні відмови в отриманні статусу суб’єкта виборчого процесу Юлії Тимошенко та Юрію Луценку, яких висунула за списком партії об’єднана опозиція. Конституція України чітко встановлює обмеження пасивного виборчого права для громадян, які мають судимість за вчинення зумисного злочину, якщо вона не знята або не погашена у встановленому Законом порядку. Відповідно, ЦВК не мала законодавчих підстав зареєструвати цих кандидатів. Крім того, поза увагою громадськості не може залишитись 2 судових позови щодо оскарження реєстрації футболіста Андрія Шевченка (Партія Наталі Королевської «Україна – Вперед!») та Володимира Сацюка, самовисуванця, колишнього першого заступника голови СБУ, який фігурує у справі отруєння екс-президента Віктора Ющенка. Щодо обох виникає питання достовірності інформації щодо проживання протягом останніх 5 років на території України. Ця конституційна вимога є обов’язковою для всіх кандидатів. Втім, щодо практично аналогічних справ рішення суду виявилися протилежними. Крім того, у справі Сацюка, суд вирішив самостійно скасувати реєстрацію кандидата, хоч відповідно до законодавства це питання в юрисдикції виключно Центральної виборчої комісії. Крім того, суд визнав протиправними дії членів ЦВК Андрія Магери та Валерія Шелудька, хоча комісія як колегіальний орган приймає будь-які рішення, отже персональна відповідальність двох членів комісії не має правових підстав. Відповідне рішення, за наявності політичної волі, може стати приводом для відставки двох членів ЦВК, що однозначно призведе до порушення політичного балансу в комісії. 26 серпня завершився етап формування окружних виборчих комісій. Втім, в результаті одноразового проведеного жеребкування між партіями-суб’єктами виборчого процесу на всі 225 окружних комісій, максимальну квоту (225 місць) отримали ті політичні сили, які зареєстрували лише 1 кандидата. Натомість, партії, що мають шанс подолати 5% прохідний бар’єр, зокрема, «УДАР» та ВО «Свобода» не отримали жодного представника в ОВК. На думку ОПОРИ, така система розподілу є несправедливою, а наслідки її застосування зашкодять взаємному контролю суб’єктів виборчого процесу. Спостерігачі ОПОРИ зафіксували масовий зрив початку роботи комісій через неявку на перше засідання членів від малих та невідомих широкому загалу партій. Не поодинокими є факти відмови роботи в комісіях представників так званих технічних партій-суб’єктів виборчого процесу, які беруть в них участь з єдиною метою, представлення інтересу третіх сторін, переважно, найбільш рейтингових партій. Кодекс належних практик у виборчих справах Венеціанської комісії визначає важливу роль виборчих комісій. Зокрема, якщо їх склад сформовано на основі збалансованого представництва різних політичних сил, то цей фактор сприяє протидії порушень. Загалом же організація виборів повинна забезпечуватись безстороннім органом, від транспарентності, неупередженості та політичної незалежності якого залежить успішність організації виборів від їх початку до закінчення обробки результатів. За результатами спостереження у серпні ОПОРА відзначає, що найбільш поширеними явищами, що загрожують організації демократичних виборів залишається підкуп, адміністративний ресурс та вибіркове застосування законодавства. СТАТИСТИКА ПОРУШЕНЬ Завдяки роботі 225 довготермінових спостерігачів та 26 координаторів ОПОРА зібрала та опрацювала інформацію щодо найбільш поширених порушень, до яких вдавалися кандидати і політичні партії у серпні. Негативний рейтинг очолює адміністративний ресурс як форма незаконної участі та впливу посадових осіб на виборчий процес. Таких інцидентів зафіксовано 109 у всіх без винятку регіонах України та 76 одномандатних мажоритарних виборчих округах. З невеликим відривом друге місце займає підкуп виборців як метод незаконного матеріального стимулювання виборців. Спостерігачам вдалося зафіксувати 103 випадки, які відповідно до чинного законодавства мають ознаки підкупу, у 23 областях та 82 округах. На третьому – перешкоджання діяльності партій та кандидатів: 58 зафіксованих спостерігачами інцидентів, у 20 областях та 38 округах. Не менш поширеним явищем є і порушення порядку проведення агітації. Зокрема, таке явище зустрічається у звітах спостерігачів 42 рази, у 19 областях та 30 одномандатних виборчих округах. На останньому місці – силовий ресурс як метод впливу правоохоронних органів на виборчий процес: 9 разів у 8 регіонах та 7 округах. Тож, на основі даних спостерігачів ОПОРИ можна зробити висновок, що найбільш поширеними порушеннями є зловживання адміністративним ресурсом та підкуп виборців. Втім, належної реакції з боку правоохоронних органів та ЦВК, суб’єктів виборчого процесу на системні зловживання не було.
ОПОРА також склала рейтинг порушників серед політичних партій та кандидатів. Його очолює Партія регіонів, на рахунку якої 188 інцидентів, друге місце за кандидатами-самовисуванцями в одномандатних мажоритарних округах, – 47 порушень, третє – КПУ з 6-ма, 4 – за ВО «Батьківщина» з 4 випадками.
ВИСНОВКИ
РЕКОМЕНДАЦІЇ За підсумками спостереження, проведеного ОПОРОЮ в довиборчий період на основі узагальнення та аналізу основних проблем та ризиків, було напрацьовано ряд рекомендацій для різних учасників виборчого процесу. На початку виборчої кампанії. Центральній виборчій комісії
Окружним виборчим комісіям
Політичним партіям та потенційним кандидатам
Посадовим особам державних органів та органів місцевого самоврядування
Правоохоронним та контролюючим органам
Національному агентству з питань державної служби України
Засобам масової інформації
ПОРУШЕННЯ ВИБОРЧОГО ЗАКОНОДАВСТВА ТА КОНФЛІКТИ Підкуп виборців і благодійна діяльність кандидатів З офіційним початком виборчої кампанії підкуп виборців залишається однією з найбільш поширених технологій незаконної агітації. У серпні 2012 року громадськими спостерігачами зафіксовано 103 випадки непрямого підкупу виборців, коли агітація супроводжується наданням виборцям коштів, товарів, послуг, робіт або інших матеріальних цінностей. Непрямий підкуп позиціонується самими кандидатами як благодійна допомога і відповідно здійснюється благодійними фондами, які асоціюються з особою кандидата в депутати. Комплексні заходи передбачають надання товарів (продукти, техніка, одяг, обладнання), послуг (юридичні консультації, медогляд, тренінги, екскурсії, культурно-мистецькі і спортивні заходи), робіт (ремонт, будівництво, реконструкція об’єктів, благоустрій території) і коштів (грошові премії, соціальна допомога). Максимально широкою є і цільова аудиторія, з якою працюють благодійні фонди: освітяни, медичні працівники, релігійні громади, молодь, пенсіонери. Переважно до підкупу виборців, замаскованого під благодійну діяльність, вдаються кандидати-мажоритарники, які є самовисуванцями. У східних та південних областях України такі зловживання чинить Партія регіонів. Позитивною тенденцією є те, що з початком виборчого процесу благодійні фонди кандидатів в деяких регіонах (Волинська, Івано-Франківська, Тернопільська область) призупинили публічну діяльність. Найпоширенішою формою непрямого підкупу виборців залишається встановлення дитячих майданчиків, реалізація інфраструктурних проектів, вручення подарунків, проведення розважальних та святкових заходів. Діяльності надається максимального медійного розголосу з підкресленою рекламою кандидата. Це свідчить про їх агітаційний, а не благодійний характер. Рідше кандидати вдавалися до грошового підкупу виборців. Агітація через благодійні фонди Протягом серпня спостерігачі Громадянської мережі ОПОРА зафіксували інтенсивну передвиборчу діяльність 64 фондів у 22 областях України. Половина цих фондів (34) належить кандидатам-самовисуванцям, 20 фондів є інструментом агітаційної діяльності кандидатів від Партії регіонів. Решта створена або діє в інтересах кандидатів від ВО «Батьківщина» та «УДАРу». З офіційним початком виборчого процесу окремі фонди змінили формат своєї роботи і зменшили активність, а подекуди навіть припинили публічну діяльність. Очевидно, це продиктовано прагненням кандидатів убезпечити себе від можливої адміністративної чи кримінальної відповідальності за неправомірну діяльність фондів, яка містила ознаки підкупу виборців у довиборчий період. Наприклад, в Івано-Франківській області після 30 липня благодійні фонди, засновані або підконтрольні кандидатам у депутати, припинили благодійну діяльність. Тепер всі без винятку «виборчі» структури не надають жодної матеріальної допомоги та не дарують подарунків, вони виступають лише організаторами чи співорганізаторами розважальних заходів. Так само припинили активну публічну діяльність благодійні фонди в Тернопільській області. У Волинській області дирекція Благодійного фонду «Фонд Ігоря Палиці – Новий Луцьк» (належить нардепу Ігорю Палиці, ОВО №22, самовисуванець) через місцеві ЗМІ повідомила про тимчасове призупинення з 30 липня 2012 року усіх своїх програм аж до закінчення виборів. Те ж саме зробив і Сергій Ковальчук (самовисуванець ОВО №19), який у зверненні до земляків, надрукованому в районних газетах, заявив про свій намір балотуватися у народні депутати. Інші благодійні фонди оголосили про вихід з керівного складу кандидатів або змінили власну назву. Таким чином зникає формальна прив’язка організацій до суб’єктів виборчого процесу, хоча кандидати продовжують брати участь у заходах фондів. Ігор Єремеєв (кандидат по округу №23, центр – смт Маневичі) призупинив своє членство у благодійному фонді «Волинська родина», а організація продовжує фінансувати заміну пластикових вікон в освітніх і дошкільних закладах на території 23-го округу. Сергій Мартиняк (кандидат по округу №20, центр м. Горохів) вийшов з керівного складу фонду «Європейський вектор», а організація продовжує реалізовувати на рівні районів 21 виборчого округу конкурс мікрогрантів у рамках проекту «Підвищення добробуту громад». Борис Клімчук (кандидат по округу №22, центр – м. Луцьк) теж оголосив про вихід зі складу правління фонду «Рідна Волинь». У Івано-Франківській області змінив назву фонд Степана Івахіва (кандидат по 21 ВО). Фонд, який раніше носив його ім’я, ближче до виборів перейменувався на «Патріот Волині». Організація зосередилась на встановленні автобусних зупинок (виготовлені з металу і пластика) в селах Старовижівського району, ремонтує сільські школи та клуби. У більшості цих заходів бере участь Івахів, який особисто нічого не вручає. Зміст передвиборчої діяльності фондів залишається типовим та включає в себе реалізацію локальних інфраструктурних, соціально-культурних проектів, надання допомоги вразливим категоріям громадян. ПРИКЛАДИ
Будівництво дитячих майданчиків Кандидати в депутати охоче в агітаційних цілях встановлюють дитячі майданчики. Такого типу діяльність згідно виборчого законодавства можна розцінювати, як непрямий підкуп виборців. Відкриття об’єктів зазвичай відбувається за присутності самих кандидатів або супроводжується згадуванням їхнього імені чи розповсюдженням агітаційної символіки[2]. Встановлення дитячих майданчиків зафіксовано в більш ніж половині обласних центрів України (Вінницька, Волинська, Дніпропетровськ, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Київська, Кіровоградська, Львівська Луганська, Миколаївська, Сумська, Херсонська, Хмельницька, Чернівецька області). Протягом звітного періоду кандидати в депутати профінансували будівництво щонайменше 120 дитячих майданчиків. Лідерами є самовисуванці і кандидати від Партії регіонів. Також зафіксовано кілька фактів спорудження дитячих майданчиків за підтримки кандидатів від ВО «Батьківщина» і КПУ. Найбільше дитячих майданчиків (60 комплектів) збудував у вересні генеральний директор корпорації «Оболонь» Олександр Слободян, кандидат по ОВО №187 (м. Хмельницький). Їх встановлено на території дитячих садочків, у дворах житлових будинків, навчальних закладах. Реалізація інфраструктурних проектів Поширеним типом порушення серед кандидатів є будівництво, ремонт чи відновлення інфраструктурних об’єктів, яке здійснюється в агітаційних цілях. Це один з найбільш витратних засобів агітації, який можуть дозволити собі найбільш заможні бізнесмени. Зазвичай це є самовисуванці або представники Партії регіонів (особливо в східних областях України). З огляду на те, що витрати коштів на такі (і подібні) заходи здійснюються поза офіційними виборчими фондами – це є порушенням закону[3] і, крім того, посилює недовіру виборців до прозорості фінансування виборчої кампанії. ПРИКЛАДИ
Грошовий підкуп Окрім товарів, робіт і послуг, які неправомірно надаються кандидатами в агітаційних цілях, спостерігач фіксують випадки надання виборцям готівкових коштів, що зазвичай супроводжується згадуванням імені кандидата. Це є порушенням закону[4]і передбачає відповідальність, зокрема кримінальну (у випадку перешкоджання здійснення виборчого права шляхом підкупу[5]).
Використання адміністративного ресурсу Перший місяць офіційної виборчої кампанії характеризується системним використання адміністративного ресурсу, що, на жаль, підтверджує побоювання багатьох експертів і політиків, які оцінювали небезпеки повернення до змішаної виборчої системи. В серпні 2012 року спостерігачі Громадянської мережі ОПОРА регулярно фіксували випадки, коли посадові та службові особи органів державної влади та місцевого самоврядування перевищували власні повноваження і неправомірно втручалися або здійснювали вплив на виборчий процес. Безумовним «лідером» такої діяльності є Партія регіонів. Протягом звітного періоду спостерігалися такі типові випадки зловживання адміністративним ресурсом:
Найчастіше спостерігачі фіксували факти зловживання адміністративним ресурсом, які стосувалисяпублічної підтримки (патронування) окремих кандидатів з боку посадових осіб місцевої влади: у 22 регіонах України (АРК, Вінницька, Волинська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська. Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Чернівецька і Чернігівська області) У більшості випадків (а саме в 40 округах) місцеві посадовці або представники державної влади виявляли свою прихильність до кандидатів в депутати від Партії регіонів. Аналогічні порушення, але в значно менших масштабах (виявлені у 7 округах) здійснювалися на користь кандидатів-самовисуванців. Епізодичні випадки стосувалися кандидатів в депутати від Народної партії (ОВО №158) і ВО «Свобода» (м. Тернопіль). ПРИКЛАДИ
Вдаючись до таких дій, посадовці показово ігнорували норму закону про рівне та неупереджене ставлення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових та посадових осіб до суб’єктів виборчого процесу[6]. Більше того, посадовим та службовим особам органів державної влади та органів місцевого самоврядування, якщо вони не є кандидатами, категорично заборонено брати участь у передвиборчій агітації у робочий час[7]. Зафіксовані випадки агітації за окремих кандидатів в депутати здійснювалися саме з боку посадовців, які не балотуються до Верховної Ради і їхня агітації відбувалася в робочий час. Такі дії посадових осіб також суперечать положенням «Загальних правил поведінки державного службовця», відповідно до яких державні службовці повинні утримуватися від демонстрації власних політичних поглядів та свого ставлення до політичних сил, партій, блоків, не допускати їх впливу на виконання службових обов'язків[8]. Поряд з тим, було помічено випадки зловживання адміністративним ресурсом, коли посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, що балотуються до Верховної Ради чітко не розмежовують свої дії як посадових (службових) осіб і, як кандидатів в депутати.Хоча Закон не забороняє їм проводити агітацію у робочий час, офіційні повідомлення про виконання ними посадових (службових) повноважень не повинні містити коментарі агітаційного характеру або інформацію про них як кандидатів в депутати[9]. До офіційних повідомлень фактично належать не лише публікації, але й виступи, відео-, аудіозаписи. Не рідко посадовці-кандидати ігнорують вимоги закону і неправомірно поєднують виконання владних функції, які супроводжуються офіційними повідомленнями із проведенням агітаційної діяльності на свою користь. Наприклад, у Львівській області голова Самбірської райдержадміністрації Іван Білак (кандидат від Партії регіонів, ОВО №120), 7 серпня 2012 року взяв участь у нараді з працівниками Народних домів та бібліотек, де агітував голосувати за нього і Партію регіонів. Перший заступник голови Рівненської ОДА Анатолій Юхименко (кандидат в депутати від Партії регіонів, ОВО №153) під час робочих поїздок до Білокриницької, Олександрійської, Зарічненській, Шпанівської, Великоомелянської сільських рад вручив декільком жінкам нагрудні знаки та посвідчення «Мати-героїня», а особисто від себе – хустини, квіти та цукерки. Секретар Чернівецької міської ради і в.о. міського голови Віталій Михайлішин (кандидат від Партії регіонів, ОВО №201) відкриває дитячі майданчики (вже близько 20) з написом «Здійснюємо дитячі мрії. Віталій Михайлішин». Прес-служба міської ради анонсує усі заходи і запрошує на них ЗМІ, а кандидат приїздить на них службовим транспортом разом із депутатами міської ради. Викликає занепокоєння масштаб так званого бюджетного адміністративного ресурсу – використання різноманітних бюджетних програм та проектів в агітаційних цілях окремих кандидатів і партій. Зокрема, такі випадки було зафіксовано в половині регіонів України (АРК, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Запорізька, Київська, Кіровоградська, Миколаївська, Харківська, Херсонська, Хмельницька і Чернігівська області) і майже виключно в інтересах Партії регіонів. ПРИКЛАДИ
Такі дії є ознакою недобросовісної боротьби і призводять до того, що провладні кандидати (партії) отримують неконкурентну перевагу над своїми опонентами у виборчому процесі. Більше того, це суперечить нормам українського законодавства[10], адже передвиборча агітація партій (кандидатів) може здійснюватися лише за кошти виборчого фонду і за ті кошти Державного бюджету, які спеціально виділені на забезпечення ведення передвиборчої агітації. Використання власних коштів кандидатів чи коштів з інших джерел забороняється. Протягом серпня 2012 року неодноразово спостерігалися факти застосування інституційного адмінресурсу – використання органами влади і місцевого самоврядування кадрових та матеріально-технічних засобів в інтересах окремих кандидатів чи партій за відсутності рівного доступу до них усіх інших виборчих конкурентів. Зокрема, відбувалося залучення держслужбовців і представників бюджетних установ до агітаційних заходів кандидатів і партій. Насамперед, до подібної роботи залучають освітян, працівників культури, охорони здоров’я, а також голів сільських і селищних рад. Такі факти було зафіксовано у 12 регіонах України (Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Київська, Кіровоградська, Одеська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька і Чернігівська обл.) і головним чином з боку Партії регіонів. Подібна практика є неприпустимою, адже українське законодавство забороняє кандидатам в депутати, які займають посади в органах державної влади та органах місцевого самоврядування використовувати посадових та службових осіб цих органів для будь-якої роботи, пов’язаної з проведенням передвиборчої агітації[11]. ПРИКЛАДИ
Окрім зловживання кадровими ресурсами, зафіксовано випадки використання матеріально-технічних засобів, підконтрольних органам державної влади та органам місцевого самоврядування в передвиборних цілях і в інтересах окремих кандидатів чи партій.
Однією з форм адмінресурсу є введення нових посад в органах державної влади, місцевого самоврядування, бюджетних установах незадовго до або під час виборчої кампанії. А такожпризначення чи звільнення посадовців незадовго до або в період виборчої кампанії, без обґрунтування невідкладного характеру таких дій. На жаль, в українському законодавстві це питання залишається неврегульованим, що створює додаткові можливості для зловживань адміністративним ресурсом в період виборчого процесу. Протягом останнього місяця такі інциденти не мали системного характеру, але громадські спостерігачі фіксували випадки, які викликають занепокоєння. Протягом серпня 2012 року Президент України своїми розпорядженнями звільнив 5 голів районних державних адміністрацій – Воловецької та Іршавської РДА (Закарпатська обл.), Сокальської і Миколаївської РДА (Львівська обл.) та Великобілозерської РДА (Запорізька обл.). В контексті передвиборчої кампанії такі дії можуть мати дестабілізуючий ефект на організацію виборчого процесу на місцях, а також розцінюватися як спроби надмірного адміністративного впливу на виборчий процес На регіональному рівні набуває поширення практика медійного адмінресурсу – використання підконтрольних органам державної влади і місцевого самоврядування ЗМІ в інтересах конкретних партій чи політиків. Такі випадки були зафіксовані у Київській, Луганській, Полтавській, Хмельницькій, Чернівецькій областях. ПРИКЛАДИ
Подібні дії варто трактувати як неправомірні, адже згідно з виборчим законом органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, при поширенні інформації про вибори, яка не є передвиборчою агітацією зобов’язані дотримуватися об’єктивності, неупередженості, збалансованості, достовірності, повноти і точності інформації[15]. Також принципи Ради Європи щодо висвітлення виборчої кампанії в ЗМІ (дія яких поширюється і на Україну) серед іншого передбачають, що друковані видання органів влади повинні висвітлювати виборчі кампанії правдиво, обмірковано і неупереджено, без дискримінації чи підтримки будь-яких політичних партій або кандидатів[16]. Перешкоджання діяльності партій/кандидатів та їх представників За перший місяць офіційної виборчої кампанії прикладів перешкоджання діяльності партій та кандидатів збільшилось. Це пов’язано з появою великої кількості суб’єктів виборчого процесу, конфлікти за участю яких автоматично переходять в розряд виборчих. Крім того, наближення дати виборів провокує зростання напруження. Прикметно те, що за цей період спостерігачами було зафіксовано різні види порушень та конфліктів, що в різній мірі є перешкоджанням діяльності партій та кандидатів, зокрема:
Попри значно більшу кількість повідомлень про такого роду конфлікти та інциденти ОПОРА відібрала лише перевірені приклади. Протягом серпня спостерігачі ОПОРИ продовжували фіксувати випадки застосування вибіркового правосуддя, тиску з боку правоохоронних, податкових чи митних органів на політиків та партії. Хоча чітко ідентифікувати випадки, де тиск здійснюється виключно через політичні та виборчі мотиви складно, ОПОРА вважає, що щодо усіх проявів конфліктів за участю кандидатів є значний суспільний інтерес. Такі випадки мали місце в Донецькій, Закарпатській, Запорізькій, Івано-Франківській, Луганській, Рівненській та Черкаській областях. До них були причетні правоохоронці та працівники прокуратури. Цікаво те, що більшість таких ситуацій пов’язані саме з кандидатами-мажоритарниками, які ведуть бізнесову діяльність. ПРИКЛАДИ
Спостерігачі також повідомляють про випадки заборони проведення агітаційних заходів чи необґрунтованої відмови в наданні кандидатам чи партіям приміщень для зустрічей з виборцями. Що характерно, в більшості ситуацій рішення про заборону заходів приймали не суди, а органи місцевого самоврядування, які таких повноважень не мають. До того ж, заборони стосувалися діяльності саме опозиційних партій та їх кандидатів. Зауважимо, що і самі політики не завжди адекватно реагували на такі перешкоди, адже згідно чинного законодавства заборонити проведення масових акцій може лише суд. Протягом місяця такого роду випадки мали місце у Волинській, Київській, Рівненській, Харківській та Херсонській областях. ПРИКЛАДИ
Серед ситуацій, які спостерігачі ОПОРИ теж відносять до прикладів перешкоджання політичної діяльності партій та політиків є випадки знищення та пошкодження агітаційної продукції та майна кандидатів і партій. Найчастіше в таких повідомленнях йшлося про пошкодження носіїв зовнішньої реклами – біл-бордів, що мало місце, зокрема, в Івано-Франківській та Київській областях. Саме цей вид порушення вчинявся у серпні – 9 разів. ПРИКЛАДИ
Окремим прикладом протидії та перешкоджання агітаційній діяльності опонентів є повідомлення з Волині. Там спостерігачі ОПОРИ виявили, що кандидат у народні депутати Степан Івахів (ВО №21) під час зустрічей зі своїми агітаторами роздає інструкції про знищення агітпродукції опонентів. Такий інцидент зафіксовано 10 серпня у місті Ковель в приміщенні центральної районної бібліотеки під час наради агітаторів. На нараді агітаторам роздавали поліграфічну продукцію кандидата та посадові інструкції, де були розписані їх дії у різних ситуаціях. Особливу увагу привертає пункт «відстеження дій кандидатів-опонентів». Негативною тенденцією є зростання кількості зафіксованих випадків фізичного перешкоджання розповсюдженню агітаційних матеріалів та випадків погроз, залякування, фізичної розправинад політиками чи їх прихильниками. Перелік ситуацій тут доволі різноманітний, а коло постраждалих досить широке. Так, найпоширенішими є факти щодо спроб зірвати агітаційний захід опонента. ПРИКЛАДИ
Найбільш уживаним методом ведення нечесної боротьби між кандидатами є поширення неправдивих відомостей та застосування брудних технологій. Таких прикладів, порівняно із попередніми типами порушень, зафіксовано в найбільшій кількості областей – Дніпропетровська, Івано-Франківська, Кіровоградська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Херсонська, Чернігівська. Попри неучасть у цьогорічній парламентській кампанії Юлії Тимошенко, опоненти використовують особистість рейтингового політика у своїх цілях. Так, по Дніпропетровському обласному телебаченню – «ДОТРК 51 канал» вдруге було показано документальний фільм про компанію ЄЕСУ, яка під керівництвом Юлії Тимошенко завдала державі нібито значні збитки. Однак найбільш поширеним «чорний піар» є на виборах в одномандатних округах, де конкуренція за депутатський мандат доволі велика:
Штаби кандидатів, які використовують в своїй роботі «чорний піар» не гребують й брендами громадських рухів та об’єднань. Наприклад, у виборчому округу №89 (центр – м. Снятин Івано-Франківської області) проти Василя Гладія, висуванця від ВО «Батьківщина», було поширено листівки нібито від імені руху «Чесно». В них йшлося про те, що «Гладій проект Партії регіонів». Натомість на Херсонщині у виборчому окрузі №183 активно розповсюджуються примірники газети «ЧесноК», теж нібито пов’язаної з «Чесно». В газеті опублікована інформація проти кандидата від партії «УДАР» Андрія Путілова. Обласні платформи громадянського руху «Чесно» спростували свою причетність до цих видань. У Волинській області вже третій місяць виходить друком газета «Чесна Волинь», яка також ніякого відношення до вищезгаданого руху не має. Видання на своїх сторінках регулярно публікує саркастичні та образливі матеріали про окремих кандидатів в депутати, зокрема, про Ігоря Гузя від ВО «Батьківщина» (ВО №21). В одному з серпневих випусків газети зроблено фотоколаж на молодого кандидата та одного з його конкурентів по округу – самовисуванця Василя Байцима. Двох кандидатів в депутати зображено в якості боксерів на рингу, а в самій статті молодого кандидата обзивають «базікалом» та «провокатором», на противагу другому – «економісту» та «батьківщинцю». Водночас, на початку серпня у виборчому окрузі №84 (центр – м. Тисмениця Івано-Франківської області) було розповсюджено листівку від імені руху «Відсіч». Листівка під назвою «Чому не варто голосувати за Круця» була спрямована проти чинного народного депутата та кандидата-самовисуванця Миколи Круця. Представники руху «Відсіч» спростували свою причетність до цієї листівки. Використовують кандидати проти опонентів й різного роду провокативні методи антиагітації. 19 серпня під час відзначення свята Яблуневого Спасу в м. Здолбунів кандидату в народні депутати по виборчому округу №154 Валентину Королюку було публічно вручено гарбуз, як символ його небажаної присутності та діяльності в окрузі. А в Тернопільській області в окрузі №165 листівки кандидата Володимира Петровського («УДАР») 22 серпня були розкидані на міському цвинтарі Зборова. У Львівській області мала місце спроба саботажу агітаційного заходу, коли напередодні зустрічі кандидата у 118 ВО Юрія Михальчишина з виборцями невідомі розклеїти на кількох вулицях оголошення про те, що захід скасовано. До методів нечесної боротьби належать й так звані «двійники» або «клони». Це люди, чиє прізвище, а іноді й та по-батькові, співпадають або співзвучне з основним кандидатом по округу. Ця технологія покликана ввести виборців в оману, щоб під час голосування вони помилково поставили галочку за технічного кандидата а не реального. Крім того, такі технічні кандидати часто є каналом донесення до громадськості недостовірної інформації та звинувачень. Географія розташування «двійників» на карті країни та пояснення можливих причин розміщені в окремій заяві ОПОРИ - http://oporaua.org/news/2104-politychna-geografija-qdvijnykivq Порушення законодавства в частині проведення агітації Агітаційна робота за чи проти кандидата є основним видом діяльності суб’єктів виборчого процесу. Якщо до серпня вона здійснювалась на власний розсуд кандидатів та партій, то з початком офіційного етапу виборчої кампанії порядок її проведення регламентує закон. Отож, законодавство забороняє:
Таким чином, моніторинг з дотримання кандидатами та партіями цих основних пунктів щодо правил ведення виборчої агітації дає відповідь на питання, наскільки чесно проводиться агітація. Аналіз подій серпня показує, що чимало політиків, чиновників та редакторів ЗМІ не бачать відмінностей періоду до і після офіційного старту виборчої кампанії. Попри чітко прописані в законі заборони, посадовці органів влади в робочий час беруть участь у агітаційних заходах, висловлюють свою публічну підтримку певним партіям та кандидатам, залучають підлеглих до агітаційної діяльності. Партії та кандидати не дотримуються обмежень щодо місць і форм проведення агітації. Виборча агітація в транспорті громадського користування, що також заборонено законодавством, має місце в різних регіонах країни. Виявлено факти розміщення агітації на будівлях органів влади. Однією зі значних проблем є двозначність у роботі засобів масової інформації, які не завжди виділяють виборчу агітацію та політичну рекламу відповідними позначеннями, або ж відмовляють окремим кандидатам у наданні друкованої площі. З переліку осіб, яким законодавством заборонено проводити агітацію, поки що відзначились лише посадові особи органів влади. Їм, згідно з законом, не можна агітувати в робочий час, що однак не стримує останніх. Як показують зафіксовані спостерігачами факти, чиновники в робочий час брали участь у спільних із кандидатами агітаційних заходах. І навіть, коли вони публічно не висловлювали свою підтримку, то й присутність на такому заході може бути розцінена виборцями як підтримка. Також чиновники, які є водночас керівниками місцевих організацій партій, в ЗМІ та під час виконання своїх повноважень презентували себе в якості партійних лідерів. Найбільш показовий приклад із головою Чернівецької обласної державної адміністрації Михайлом Папієвим, який навіть не приховує своїх намірів нехтувати законом. Вже набуло всеукраїнського розголосу відео, на якому ОПОРА зафіксувала, як Папієв під час робочої поїздки в Глибоцький район агітує за кандидата від Партії регіонів. Відвідуючи 7-го серпня будівельні майданчики дитячих навчальних закладів у селах Опришени і Станівці та загальноосвітньої школи в селі Йорданешти й цікавлячись ходом будівництва, голова ОДА скористався можливістю, щоб представити громаді Геннадія Федоряка, який балотується до парламенту по 203 виборчому округу від Партії регіонів. На відео чітко видно, як Михайло Папієв в свій робочий час прямим текстом агітує за кандидата-регіонала і при тому навіть вдається до залякування та шантажу. Із заявою щодо необхідності дати оцінку цьому порушенню ОПОРА звернулась в ЦВК. Інші приклади порушень не менш важливі:
Крім агітації, самими чиновниками виявлено приклади використання приміщень органів влади та комунальних підприємств для агітації за певних кандидатів та партій. Всі зафіксовані спостерігачами випадки мають стосунок лише до однієї політичної сили - Партії регіонів:
Попри наявну в законі заборону на розміщення політичної реклами та агітматеріалів в громадському транспорті, спостерігачі ОПОРИ фіксували такого роду порушення в різних областях країни. В більшості випадків таким способом агітації користуються кандидати-мажоритарники. Серед найпоказовіших прикладів:
Всі вищезазначені приклади є порушенням ст. 74 Закону України «Про вибори народних депутатів України», в якій вказано, що розміщення носіїв політичної реклами на зовнішній поверхні та всередині транспортних засобів громадського користування, зокрема таксі, розміщення політичної реклами у приміщеннях та на будівлях станцій метрополітену, автобусних та залізничних вокзалів, портів та аеропортів, а також розповсюдження матеріалів передвиборчої агітації, у тому числі політичної реклами, через телерадіотрансляційні або інші інформаційні мережі сповіщання пасажирів та інформаційні табло у приміщеннях станцій та вагонах метрополітену, автобусних та залізничних вокзалів, портів та аеропортів, у транспортних засобах громадського користування забороняється. У серпні зафіксовано кілька випадків відмови друкувати в ЗМІ матеріали окремих кандидатів та партій, зокрема у Київській, Дніпропетровській та Черкаській областях.
Серед переліку порушень, які теж мали місце в серпні спостерігачами зафіксовано факти, що можуть свідчити про використання кандидатами чи партіями інших коштів, ніж з виборчого фонду, для проведення агітації. Співставивши дати реєстрації кандидатів в ЦВК та час розміщення агітаційних матеріалів в ЗМІ, на носіях зовнішньої реклами виявлено, що окремі партії та політики розпочали свою агітаційну діяльність до реєстрації виборчого фонду.
Також мають місце приклади поширення агітаційних матеріалів без відповідних вихідних відомостей, що теж є порушенням закону:
ТЕНДЕНЦІЇ ТА ОСОБЛИВОСТІ ПАРЛАМЕНТСЬКОЇ ВИБОРЧОЇ КАМПАНІЇ. ДІЯЛЬНІСТЬ СУБ’ЄКТІВ ВИБОРЧОГО ПРОЦЕСУ Виборча активність політичних партій-суб’єктів виборчого процесу Провідні політичні партії достатньо швидко перейшли від етапу висунення кандидатів до активної фази передвиборчої кампанії. Парламентські вибори в Україні характеризуються гострим протиставленням влади та опозиції, що ускладнює процес публічних дискусій між їх учасниками. Загальним контекстом активності кандидатів та партій залишаються конфлікти навколо мовного закону, який у серпні підписав Президент України. Із моменту офіційного старту виборів політичні сили більш активно звертаються до прямих форм роботи із громадяни, але обсяги зовнішньої та медійної реклами не зменшуються. Помітно зросла централізація та злагодженість кампанії ВО «Батьківщина», яка до цього мала значні проблеми в цій сфері. Партія регіонів демонструє готовність посилювати адміністративний вилив на виборчий процес, що виражається у ще більшому залученні державних службовців до агітаційних заходів. Активність політичних сил, які беруть участь у виборах, має певні регіональні особливості. ВО «Батьківщина» У серпні 2012 року передвиборча активність цієї політичної сили набула більшого розмаху, ніж на неофіційному етапі виборчої кампанії. Помітно посилились взаємозв’язки між регіональними та загальнонаціональними структурами. Загальнонаціональні лідери опозиційної сили інтенсивно відвідують регіони, до виборчої кампанії активно залучаються чинні народні депутати України. У значній частині регіонів саме візити цих лідерів виступають основним локомотивом передвиборчої діяльності. Найбільш інтенсивно у регіонах працюють такі представники ВО «Батьківщина» як: Анатолій Гриценко, Олександра Кужель, Геннадій Москаль, Сергій Соболєв, Олеся Оробець, Андрій Парубій, Борис Тарасюк, В’ячеслав Кириленко, Іван Кириленко. У всіх областях України ВО «Батьківщина» продовжувала розгортати акцію «Україна проти Януковича», в межах якої збираються підписи громадян на підтримку позову Арсенія Яценюка проти Президента України. Ще одним елементом загальнонаціональної кампанії партії були протести проти Закону України «Про засади державної мовної політики». ВО «Батьківщина» є одним із лідерів розміщення в Україні зовнішньої політичної реклами. Протягом місяця встигла змінитися тематика бордової кампанії. Якщо у довиборчий період ця політична сила акцентувала увагу виборців на факті об’єднання різних опозиційних течій, то зараз зовнішня реклама грає на протиставлені своїм політичним опонентам (гасло - «Ми їх зупинимо»). Медійна реклама також залишається суттєвим фактором передвиборчої кампанії опозиційної сили. У серпні ВО «Батьківщина» по всій країні було розгорнуто наметову агітаційну мережу. Такого типу діяльність поки направлена на загальнонаціональну кампанію, значно менше – на користь кандидатів-мажоритарників. Однією із «фішок» агітаційної кампанії опозиції є мобільні агітаційні пункти та мобільні громадські приймальні. Мобільні пункти забезпечені сучасною технікою, що дозволяє достатньо оперативно організовувати зустрічі із виборцями. Практикуються супутникові включення, в межах яких виборці можуть спілкуватись із керівниками центрального штабу опозиційної сили. Не дивлячись на помітну централізацію виборчої кампанії, активність опозиційної сили має регіональні особливості. У західних областях України передвиборча кампанія ВО «Батьківщина» все більше набуває домінуючих рис. Це пов’язано із певною пасивністю Партії регіонів, яка поки не проводить у цих областях широкомасштабної агітації. У східних та південних регіонах України кампанія ВО «Батьківщина» є хвилеподібною, оскільки вона дуже часто залежить від візитів загальнонаціональних лідерів. Між цими візитами активність місцевих осередків та виборчих штабів ВО «Батьківщина» помітно спадає. Із моменту офіційного старту виборчого процесу в областях центральної України спостерігається значне підвищення активності опозиції. Втім, діяльність цієї політичної сили у різних округах Центральної України залишається неоднорідною. У тих округах, де ВО «Батьківщина» досягла політичних домовленостей із ВО «Свобода», її агітаційна кампанія проводиться менш інтенсивно. У окремих регіонах зафіксовано прояви публічної незгоди із рішеннями про висування кандидатів від ВО «Батьківщина» (Волинська, Запорізька, Донецька, Хмельницька обл.). ВО «Батьківщина» продовжувала здійснювати ротації у керівництві місцевих виборчих штабів. Партія регіонів Партія регіонів представлена різними формами агітації майже у всіх областях України. Виключенням є лише Волинська, Тернопільська, Львівська та Івано-Франківська. У цих регіонах провладна сила обмежується участю у офіційних подіях, зовнішньою та медійною рекламою, а місцеві заходи проводяться достатньо мляво. Загальнонаціональним контекстом агітаційної кампанії Партії регіонів залишались акції на підтримку Закону України «Про засади державної мовної політики» та урядові соціальні програми. У серпні різні області України інтенсивно відвідували державні службовці найвищого рангу (Микола Азаров, Сергій Тігіпко, Микола Присяжнюк). Активність цих посадових осіб часто має передвиборчий характер. Місцеві органи влади масово та відкрито залучаються до передвиборчих заходів цієї партії. Провладна політична сила залучає відомі обличчя партії для агітаційних заходів в областях. Найактивнішими «vip-агітаторами» поки є заступник секретаря РНБО Нестор Шуфрич та народний депутат України Вадим Колісниченко, які відвідали найбільшу кількість областей. Партія регіонів, як і її основний конкурент – ВО «Батьківщина», є одним із лідерів кампанії з розміщення зовнішньої реклами. Політична сила більш активно поєднує загальнонаціональні та місцеві акценти («Майбутнє Криму у дружбі з Росією» (АР Крим), «Єдина команда – команда Сергія Ларіна» (Кіровоградська обл.), «Ми відкриваємо 7 нових перинатальних центри» (Донецька обл.), «Будуємо нову Волинь», (Волинська обл.) У зовнішній рекламі місцевого характеру також висвітлюються результати реалізації соціальних ініціатив Президента України. За обсягами медійної реклами Партія регіонів займає домінуюче становище у більшості областей України. Особливо – у ЗМІ державної та комунальної форми власності. ПРУ є явним лідером у застосуванні прямої агітації – зустрічі із трудовими колективами. Завдяки адміністративним перевагам, провладна політична сила отримує безперешкодний доступ до великої кількості виборців, об’єднаних трудовою діяльністю. У Вінницькій, Одеській, Миколаївській, Донецькій областях зафіксоване проведення Партією регіонів кампанії «від дверей до дверей», в межах якої фіксуються політичні симпатії громадян та проводиться агітація. Партія регіонів використовує наметову мережу для агітації, але за розмахом вона поки поступається своїм конкурентам. У Хмельницькій та Запорізькій областях провладна партія ініціювала акції на підтримку чесних виборів та підписувала відповідні меморандуми із місцевою громадськістю. Партія Віталія Кличка «УДАР» У серпні «УДАР» залежно від області проводив неоднорідну передвиборчу кампанію. У окремих регіонах партія обмежилась розгортанням виборчих штабів та зовнішньою рекламою, в інших – зосередилась на кампанії кандидатів-мажоритарників та проводила місцеві заходи. Протягом місяця лідер партії Віталій Кличко не брав участі у заходах та відвідав лише Київську та Луганську області. Політичний лідер у серпні проходить планове спортивне тренування. Агітаційна кампанія «УДАРу» включала не тільки політичні проблеми (мовний закон, боротьба із корупцією та ін.), а й соціальні акції. Зокрема, до Дня Незалежності «УДАР» ініціював всеукраїнську екологічну акцію «Очистимо країну», в межах якої організовувались суботники. Ще однією загальнонаціональною програмою партії стало відкриття у кожному регіоні власних громадських приймалень. Зафіксовано і локальні акції цієї політичної сили. Зокрема, у населених пунктах Івано-Франківської області безкоштовно демонструється театральна вистава за мотивами роману Марії Матіос «Солодка Даруся». У серпні «УДАР» почав розгортати наметову агітаційну мережу. Процес розтягнутий у часі та набув децентралізованого вигляду. В одних регіонах намети вже активно використовуються, в інших – тільки плануються. Комуністична партія України Ця політична сила характеризується інтенсивною передвиборчою кампанією, що включає найрізноманітніші форми агітації. Комуністи займають значний сегмент зовнішньої та медійної реклами, активно використовують прямі форми роботи із виборцями. У більшості регіонів розгорнута наметова агітаційна мережа цієї політичної сили. Однією із новацій кампанії є мобільні агітаційні групи, що забезпечені транспортом та пересувними звукопосилюючими техзасобами. Агітаційна кампанія КПУ має загальнонаціональний розмах. Лише в окремих областях Західної України вона не веде помітної діяльності. Передвиборча активність КПУ достатньо централізована, майже не помітні місцеві акценти. Це пов’язано з тим, що партія націлена на високі результати за виборчим списком. Активність її кандидатів-мажоритарників обмежується окремими округами та не відіграє вирішальної ролі у кампанії. Помітною є активність лідера КПУ Петра Симоненка, який за серпень відвідав АР Крим, Вінницьку, Житомирську, Запорізьку, Хмельницьку, Дніпропетровську, Кіровоградську, Черкаську, Полтавську, Харківську, Сумську, Чернігівську області. ВО «Свобода» Із усіх форм агітації ця політична сила найбільше використовує вуличну. Помітною є активність партії у Волинській, Вінницькій, Житомирській, Львівський, Івано-Франківській, Тернопільській, Рівненській, Миколаївській, Хмельницькій, Кіровоградській областях. У передвиборчій кампанії ця партія користується адміністративним ресурсом своїх представників на керівних посадах органів місцевого самоврядування Львівської, Тернопільської та Івано-Франківської областей. Лідер Олег Тягнибок у серпні відвідав Львівську, Івано-Франківську, Тернопільську, Хмельницьку, Полтавську, Житомирську області. ВО «Свобода» майже не має зовнішньої та медійної реклами, що звужує регіональний розмах її передвиборчої кампанії. Партія Наталі Королевської «Україна – Вперед!» Із офіційним стартом виборчого процесу активність дещо знизилась, оскільки партія «Україна – Вперед!» завершила масштабний проект «Народний список». Майже весь серпень передвиборча активність партії обмежувалась зовнішньою та медійною рекламою. Лідер «Україна – Вперед!» Наталя Королевська періодично відвідувала різні підприємства та зустрічалась із трудовими колективами (Полтавська, Миколаївська, Одеська, Запорізька області). Ці візити більше спрямовувались на їх медійне висвітлення, ніж на пряму роботу із виборцями. Виборча активність кандидатів в депутати по мажоритарних округах Найбільш системно в одномандатних виборчих округах представлені кандидати Партії регіонів та ВО «Батьківщина», що пояснюється їх спрямованістю на досягнення вагомих результатів за двома складовими виборчої системи (виборчий список та одномандатні округи). Кандидати партій «УДАР» та «Україна – Вперед!» не проявляють помітної активності у виборчих округах. Ці політичні сили розглядають своїх кандидатів-мажоритарників як додатковий іміджевий ресурс, а не практичну перспективу посилити своє представництво у Верховній Раді України. Ця тенденція найбільш яскраво проявляється на прикладі партії Віталія Кличка. «УДАР» висунув своїх кандидатів у майже всіх одномандатних округах, але практичну діяльність ведуть поодинокі висуванці цієї політичної сили. ВО «Свобода» та КПУ демонструють активність лише в окремих виборчих округах, які територіально є локалізованими. Поза тим, ці політичні сили частково розподілили своїх знакових лідерів між виборчим списком та одномандатними округами. Суттєвим фактором передвиборчої боротьби в одномандатних округах є кандидати-самовисуванці. ВО «Батьківщина» Особливістю «мажоритарної» складової передвиборчої кампанії ВО «Батьківщина» є те, що у жодному регіоні її висуванці не мають беззаперечного домінування. У цьому аспекті позиції ВО «Батьківщина» значно слабші, ніж у Партії регіонів. У Волинській, Львівській, Івано-Франківській, Тернопільській областях ВО «Батьківщина», не зазнає реальної конкуренції з боку висуванців Партії регіонів, але її позиції послаблюють кандидати-самовисуванці: з одного боку, вихідці із бізнес-середовища вкладають значні ресурси у виборчі округи, що збільшує їх шанси перед висуванцями опозиційної партії, з іншого, у цих регіонах активно працюють представники опозиційного середовища, які не стали кандидатами ВО «Батьківщина». До прикладу, у ВО №120 (Львівська обл.) опозиційний кандидат, відома журналістка Тетяна Чорновіл конкурує із бізнесменом Ярославом Дубневичем, який вже довгий час вкладав ресурси в округ. У ВО №117 тієї ж області все більшої гостроти набуває конкуренція між кандидатом від ВО «Батьківщина» Ігорем Васюником та відомим опозиційним діячем, самовисуванцем Тарасом Стецьківом. Надзвичайно слабкою є активність опозиційних кандидатів у Чернівецькій області. Не дивлячись на те, що у Західній Україні «Батьківщина» має високий рівень підтримки виборців, далеко не в усіх виборчих округах їх кандидати проводять ефективну передвиборчу кампанію. У східних та південних областях України кандидати ВО «Батьківщина» є малопомітними. Виключенням є окремі округи Дніпропетровської, Запорізької, Херсонської, Одеської областей. Дуже часто висуванці опозиції обмежуються резонансними заявами, але системної робити із виборцями не спостерігається. У центральній Україні позиції кандидатів-мажоритарників від ВО «Батьківщина» представлені потужніше, ніж у східних та південних областях. Поза тим, домінування опозиційних кандидатів й тут не спостерігається, оскільки їх конкурентами є впливові кандидати від Партії регіонів та самовисуванці. Партія регіонів Кандидати Партії регіонів мають абсолютне домінування у виборчих округах Східної та Південної України, її позиції також потужні у центральних областях України. При розгортанні своєї «мажоритарної» кампанії Партія регіонів більш гнучко реагує на місцеві особливості, ніж її основний конкурент ВО «Батьківщина». У тих округах, де провладна партія не має переваги, вона неформально підтримує кандидатів-самовисуванців та не витрачає зусилля на популяризацію своїх представників. Зокрема, у Волинській області із п’яти кандидатів Партії регіонів широкій громадськості більш менш відоме прізвище лише одного. У ВО №89 (Івано-Франківська область) народний депутат України від Партії регіонів Василь Чуднов бере участь у виборах шляхом самовисування. Номінально йому протистоїть інший представник Партії регіонів, але це є технологічним кроком. Подібна ж ситуація у ВО №144-145 (Полтавська обл.), де Партія регіонів не висунула своїх кандидатів. У цих округах балотуються представники громадської організації «Наш дім – Полтава», яку очолює міський голова обласного центру Володимир Мамай. Місцеві органи влади надають усіляку підтримку кандидатам від Партії регіонів, що супроводжується масовим зловживанням адміністративним ресурсом. На поточному етапі передвиборчої кампанії вже практично неможливо розмежувати самостійну активність кандидатів від Партії регіонів та прояви владного сприяння. КПУ Не дивлячись на масштабність передвиборчої кампанії КПУ, її кандидати проявляють активність лише в поодиноких округах Вінницької, Житомирської, Запорізької, Миколаївської, Харківської, Хмельницької, Херсонської, Луганської, Полтавської, Київської, Чернігівської областей. Партія концентрує свої зусилля на багатомандатному окрузі, тому кандидати-мажоритарники не є її пріоритетом. Зовнішня та медійна реклама, наметова мережа комуністів майже не використовуються на користь кандидатів-мажоритарників. Партія Віталія Кличка «УДАР» Партія «УДАР» висунула своїх кандидатів майже в усіх виборчих округах, але її «мажоритарна» виборча кампанія є досить пасивною. У серпні більшість з них обмежувалась участю у загальнорегіональних акціях партії. Суттєвою можна вважати лише активність її кандидатів у окремих округах Волинської, Івано-Франківської, Львівської, Хмельницької, Полтавської, Херсонської областей. ВО «СВОБОДА» За домовленістю із ВО «Батьківщина» ця політична партія висунула своїх кандидатів у 35 одномандатних виборчих округах. Лише частина представлені у базових для ВО «Свобода» регіонах (Івано-Франківська, Львівська, Тернопільська, Рівненська обл.). Саме у цих областях активність кандидатів-мажоритарників є найвищою. Достатньо активно працюють кандидати від «Свободи» по ВО №209 (Чернігівська обл.), №102 (Кіровоградська обл.). Один із лідерів партії Андрій Іллєнко проводить активну кампанію у ВО №215 (м. Київ). У інших округах діяльність висуванців «Свободи» є епізодичною (Сумська, Полтавська та ін.) і часто залежить від візитів лідера Олега Тягнибока. Партія Наталі Королевської «Україна – Вперед!» У одномандатних виборчих округах кандидати «Україна – Вперед!» не представлені значною активністю. Ця політична сила веде технологічну кампанію, що спрямована на виборчий список. Активність проявляють поодинокі кандидати-мажоритарники, особиста мотивація яких переважає над партійною. Прояви «регіоналізації» партійних інститутів Значна частина політичних партій висунула кандидатів-мажоритарників у окремих одномандатних округах. Партії, які не мають перспектив подолання виборчого бар’єру, зазнали процесів «регіоналізації». Тобто, у конкретних округах висувався обмежений перелік осіб-лідерів цих політичних структур. До цього типу суб’єктів виборчого процесу належить Народна партія (Житомирська, Одеська, Рівненська обл.), «Єдиний центр» (Закарпатська, Миколаївська обл.), Соціалістична партія України (Київська, Житомирська обл.), Радикальна партія Олега Ляшка (Чернігівська обл.),«Об’єднані ліві і селяни» (Хмельницька обл.). Мажоритарна складова виборів стала єдиним політично прийнятним варіантом обрання народними депутатами України для таких партійних лідерів як Володимир Литвин, Олександр Мороз, Віктор Балога, Олег Ляшко, Йосип Вінський, Святослав Ніколаєнко тощо. У окремих округах проявляють активність представники маловідомих партій: партія «Духовна Україна» (Львівська обл.), «Правда» (Кіровоградська обл.). Суттєвим фактором виборчої кампанії у одномандатних округах стали кандидати самовисуванці. До найвідоміших належать такі особи: народні депутати України Тарас Стецьків (Львівська обл.), Олесь Доній (Івано-Франківська обл.), міністр економіки та торгівлі Петро Порошенко (Вінницька обл.), голова депутатської групи «Реформи заради майбутнього» Ігор Рибаков (Чернігівська обл.), ректор КНУКІМ Михайло Поплавський (м. Київ), народний депутат України, колишній Генеральний прокурор України Святослав Піскун (Житомирська обл.), колишній голова Верховного Суду України Василь Онопенко (Вінницька обл.) тощо. Для провідних політичних сил кандидати-самовисуванці можуть стати серйозним викликом. Найбільше це стосується ВО «Батьківщина». У західних областях позапартійні кандидати-самовисуванці, найчастіше представники бізнесу, складають серйозну конкуренцію кандидатам від цієї опозиційної сили. Крім цього, фіксується передвиборча активність самовисуванців, членів ВО «Батьківщина», які не погодились із рішенням вищого керівництва партії щодо опозиційних кандидатур (Волинська обл.). Із кандидатами-самовисуванцями виникають конфлікти і у Партії регіонів. Зокрема, на Луганщині активно діє група позапартійних кандидатів, представників місцевого бізнесмена Сергія Шахова, яка використовує різноманітні форми передвиборчої активності, а тому може скласти реальну конкуренцію кандидатам Партії регіонів. На Донеччині народний депутат України Валерій Коновалюк не погодився із рішенням Партії регіонів про висування іншого кандидата та почав працювати в окрузі шляхом самовисування. Для кандидатів-мажоритарників характерне використання різноманітних форм агітації, більшість з яких притаманні й політичним партіям (зовнішня, медійна реклама, вулична агітація, пряма робота із виборцями). Дуже часто кандидати-мажоритарники випереджають виборчі штаби політичних партій за темпами впровадження нових форм агітації. Специфічною особливістю кампаній кандидатів є зловживання «виборчою благодійністю», яка межує із непрямим підкупом. Не дивлячись на те, що в умовах офіційного старту передвиборчої кампанії непрямий підкуп виборців є кримінальним та адміністративним злочином, кандидати все більше проявляють «креатив» у цьому питанні. Зокрема, народний депутат України, кандидат від Партії регіонів Сергій Ківалов розпочав акцію щодо безкоштовного навчання пенсіонерів комп'ютерної грамотності та організовує морські екскурсії для ветеранів (Одеська обл.). Значна частина кандидатів позиціонується господарниками, які вирішують побутові та інфраструктурні проблеми своїх округів. Таке позиціювання більш притаманне кандидатам від Партії регіонів та самовисуванцям. Зокрема, народний депутат України Богдан Губський особисто «ремонтує» дитячі садочки Канівського та Золотоніського районів, що активно висвітлюється у місцевих ЗМІ. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАЛЕЖНИХ УМОВ ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ ВИБОРІВ. ДОТРИМАННЯ ПРОЦЕДУРНИХ ВИМОГ ЗАКОНОДАВСТВА Формування ОВК 26 серпня завершився процес формування 225 окружних виборчих комісій. 5 парламентських фракцій, а також 87 суб’єктів виборчого процесу мали право брати участь у розподілі посад в комісіях окружного рівня. Скористалися ним 86 партій-суб’єктів, серед яких 81 за результатами жеребкування, а 5 – відповідно до парламентської квоти. Всі 225 ОВК утворено Центральною виборчою комісією у максимальному складі з 18 членів. Після математично рівного розподілу посад голів, заступників та секретарів, комісії повинні були організувати перше засідання (до 29 серпня). На жаль, участь технічних партій в цьому процесі призвела до складнощів під час початку роботи ОВК. Як згодом виявили спостерігачі ОПОРИ, частина членів комісій проживають далеко за межами округів і їх прогнозована відсутність на робочому місці заблокувала роботу ОВК. Чинне виборче законодавство лібералізувало процедуру висування кандидатів на посади в ОВК, що призвело до несправедливих наслідків розподілу квот між суб’єктами виборчого процесу. Партії, які зареєстрували лише 1 кандидата в одномандатному мажоритарному окрузі, отримали після жеребкування 225 місць. А окремі суб’єкти виборчого процесу (ВО «Свобода», «УДАР»), які за результатами соціологічних опитувань мають шанс подолати 5% прохідний бар’єр, офіційно – жодного. Тільки ВО «Свобода» звернулася до суду щодо результатів формування комісій окружного рівня. Крім того, жеребкування було проведено разово на всі 225 округів, що позбавило можливості реально існуючі партії повноцінно брати участь у організації виборів в ОВК. ОПОРА неодноразово заявляла, що система жеребкування, встановлена ЦВК, не сприятиме належному взаємному контролю суб’єктів виборчого процесу. ОПОРА вважає, що громадський контроль за роботою окружних комісій може частково послабити негатив результатів їх формування. Крім того, ЦВК, належним чином оцінюючи не високу якість представництва в комісіях, відповідально повинна підійти до навчань їх членів та в обов’язковому порядку організувати спеціальні курси протягом вересня. ОПОРА закликає ЦВК та законотворців не використовувати вище описану систему жеребкування в майбутніх виборчих практиках та внести зміни до профільного закону. Внесення кандидатур до складу ОВК від депутатських фракцій та політичних партій-суб'єктів виборчого процесу Закон України «Про вибори народних депутатів України» передбачає створення 225 комісій у складі від 12 до 18 членів. Суб’єкти подання кандидатур до ОВК поділяються на два типи:
На момент утворення ОВК у Верховній Раді України зареєстровано 5 депутатських фракцій: Комуністична партія України, Партія регіонів, «БЮТ-Батьківщина», Народна партія та Блок «Наша Україна – Народна самооборона» (до складу блоку входить 9 партій). За наявності відповідного подання ці фракції мали право на включення їх представника у кожну із 225 ОВК. Подання від фракцій щодо включення їх кандидатур мало бути підписане головами фракцій та скріплене печаткою Апарату Верховної Ради України. Гарантоване право на включення представників парламентських фракцій до складу ОВК не передбачає їх участі у жеребкуванні. Винятком є ті партії, що входять до блоку та не отримали свого представництва за поданням голови фракції. Враховуючи те, що усі п’ять депутатських фракцій Верховної Ради України мали право на обов’язкове включення одного представника до кожної ОВК, вакантними залишалось 13 посад членів відповідної комісії (при її максимальній чисельності – 18 осіб). Саме на ці місця претендували 87 політичних партій. Лише 6 з них не внесли свої кандидатури до складу ОВК та, відповідно, не брали участі у жеребкуванні. Разом усі політичні партії-суб'єкти виборчого процесу подали 13 424 кандидатури на 2 926 вакансій членів окружних виборчих комісій. Із різних причин, передбачених законодавством, ЦВК було відхилено 104 кандидатури. До прикладу, кандидатам, запропонованим Ліберально-демократичною партією України, не виповнилось 18 років. Разом депутатські фракції внесли 1 124 кандидатури. Фракція «Наша Україна – Народна самооборона» – на одну кандидатуру менше, ніж її квота (224 кандидатури). Не дивлячись на те, що депутатські фракції Верховної Ради України мали гарантоване представництво у ОВК, окремі з них все ж зазнавали певних складнощів. На засіданні ЦВК 24 серпня представник партії «Наша Україна» Микола Оніщук запропонував членам комісії не враховувати подання фракції Блоку «Наша Україна – Народна самооборона», оскільки не відбулось її засідання з цього приводу. Зараз члени фракції цього Блоку представляють різні політичні сили, не мають програми спільних дій та не можуть ефективно приймати поточні рішення. Заступник голови фракції Блоку «Наша Україна – Народна самооборона», представник ВО «Батьківщина» у ЦВК Руслан Князевич заявив, що відповідно до угоди про створення виборчого блоку, рішення щодо подання кандидатур від фракції може бути ухвалене на засіданні політради. З його слів, відповідне зібрання відбулось 10 серпня 2012 року. Утворення ОВК: процедури та кількісні показники Окружні виборчі комісії на виборах народних депутатів України утворюються не пізніше, ніж за шістдесят два дні до дня голосування (до 26 серпня включно). Кожна ОВК сформована у складі голови, заступника голови та членів комісії із чисельністю 18 осіб. Центральна виборча комісія сформувала окружні виборчі комісії у два етапи:
Ще 19 квітня 2012 року ЦВК ухвалила Постанову №69 «Про Порядок проведення Центральною виборчою комісією жеребкування щодо включення кандидатур до складу окружних виборчих комісій з виборів народних депутатів України на чергових виборах народних депутатів України 28 жовтня 2012 року»[1]. Ця Постанова запровадила суттєві зміни у процедури жеребкування щодо включення кандидатур до складу ОВК. На попередніх виборах до Верховної Ради України жеребкування організовувалось щодо кожної ОВК окремо. Порядок гарантував дотримання принципу рівності можливостей політичних партій та кандидатів. На цих виборах в межах одного жеребкування розподілили вакантні місця в усіх окружних виборчих комісіях. Постанова Центральної виборчої комісії України №69 передбачає таке: кількість місць, які заповнюються кандидатурами від партій-суб’єктів виборчого процесу шляхом жеребкування, є різницею між максимально можливою кількістю членів окружної виборчої комісії (18 осіб) та кількістю місць, які обов’язково заповнюються по одному представнику від фракції Верховної Ради VI скликання (всього 5 осіб). В українському парламенті поточного скликання зареєстровано 5 депутатських фракцій, тому 13 місць в окружних виборчих комісіях можуть розподілятись шляхом жеребкування між партіями-суб’єктами виборчого процесу. Жеребкування не проводиться, якщо кількість внесених партіями кандидатур дорівнює або є меншою, ніж число вакантних місць у складі відповідної комісії. Під час жеребкування визначається черговість усіх політичних партій щодо включення їх представників до складу окружних виборчих комісій. Після включення всіх кандидатур до складу окружних виборчих комісій від партії, яка є першою за встановленою жеребкуванням черговістю, визначаються кандидатури до складу цих комісій з наступних. Таким чином, партія, яка отримає від першого до тринадцятого номера, має суттєві преференції під час заповнення вакантних місць у кожній із комісій. Процедура визначення кандидатур для включення до складу конкретної ОВК завершується після досягнення максимально можливої кількості їх членів. Вище зазначена процедура жеребкування закріплює автоматичні переваги у представництві у виборчих комісіях для партій, яким разово присвоєно перші номера. Громадянська мережа ОПОРА завчасно рекомендувала ЦВК переглянути затверджений порядок жеребкування щодо включення кандидатур до складу ОВК та повернутися до попередніх процедур жеребкування по кожній ОВК окремо. На жаль, ЦВК не здійснила практичних кроків по перегляду свого рішення. ОПОРА вимушена зазначати, що її висновки про негативний потенціал нового порядку жеребкування отримали практичне підтвердження під час утворення ОВК. Лише 5 з 19 суб’єктів виборчого процесу, які успішно пройшли процедуру жеребкування, висунули своїх кандидатів списком. Усі інші – обмежились висуненням кандидатів у окремих одномандатних виборчих округах. Серед тих партій, які отримали представництво в усіх 225 ОВК, лише дві зареєстрували більше 3-х кандидатів на виборах народних депутатів України. Це призвело до непропорційного представництва переважно аутсайдерів виборів. Другим етапом утворення ОВК стало засідання ЦВК 26.08.2012, на якому було прийнято Постанову №604 «Про утворення окружних виборчих комісій з виборів народних депутатів України 28 жовтня 2012 року». Одночасно із утворенням комісій між депутатськими фракціями та політичними партіями розподілено керівні посади. Кожний суб’єкт подання кандидатур до складу окружних виборчих комісій має право на пропорційну частку кожної категорії керівних посад у складі окружних виборчих комісій – голів, заступників голів та секретарів комісій. Цікавим є той факт, що на сайті Центральної виборчої комісії, інформація щодо розподілу посад в розділі «Вибори до Верховної Ради 2012» з’явилися ще до того, як було прийняте відповідне колегіальне рішення комісією. Так, засідання було анонсовано та розпочалося відповідно до плану о 16:15, а дані з розподілом посад були опубліковані ще о 14 годині дня. Після звернення ОПОРИ до ЦВК, дані було приховано до того часу, поки ЦВК офіційно не проголосувала за відповідне рішення. Втім, в розпорядженні спостерігачів зберігся скрін-шот сторінки. 4 депутатські фракції (депутатські фракції КПУ, ПР, БЮТ, НП) та 5 політичних партій-суб’єктів виборчого процесу («Молодь до влади», «Русь єдина», Народно-трудовий союз, «Братство», Українська партія «Зелена планета») представлені в усіх 225 окружних виборчих комісіях. Депутатська фракція Блоку «Наша Україна – Народна самооборона» – у 224 комісіях, крім однієї у Харківській області. Від лідерів за рівнем представництва не значно відстають партії «Руський блок» та «Україна – Вперед!». «Руський блок» не представлений у двох комісіях (по одній у Закарпатській та Кіровоградській областях). Партія Наталі Королевської «Україна – Вперед!» – у двох комісіях (по одній у АР Крим та Херсонські області). Цікавим є територіальний розподіл членів комісій у тих суб’єктів подання, які значно відстають від лідерів за рівнем представництва в ОВК. «Єдиний центр», який по країні має всього 43 члена ОВК, повністю закриває усі 6 виборчих округів Закарпатської області, 9 з 12 округів Львівщини, 4 з 7 – Вінницької області, 5 з 11 округів Луганської області. Народна екологічна партія найбільш виразно присутня у Кіровоградській області, де вона охоплює усі виборчі комісії регіону. Партія «Громадянська солідарність» представлена по одному члену ОВК у м. Київ, АР Крим, Луганській, Тернопільській та Вінницькій областях. «Солідарність жінок» – у 3-х комісіях Кіровоградської області та одній – Луганської. Партія «Сам за себе» та Народний рух України мають представника у одній ОВК Львівської та Кіровоградської області відповідно. За результатами жеребкування партії «Єдиний центр», «Сам за себе» та «Громадянська солідарність» мали можливість забезпечити членство в усіх без винятку ОВК, але вони обмежились поданнями на окремі комісії. Основні проблеми цього етапу виборчого процесу були закладені у квітні 2012 року, коли ЦВК запровадила модель одночасного жеребкування щодо включення кандидатур до усіх ОВК країни. Суб’єкти виборчого процесу не стали розглядати процедуру жеребкуванні як спосіб визначення складу ОВК, а намагались іншими способами забезпечити свій вплив на виборчі комісії. Масове внесення невпливовими партіями подань на усі 225 комісій, при умовах фактичної їх передвиборчої бездіяльності, не може вважатися нормальною практикою. Набуття повноважень окружними виборчими комісіями Згідно із Законом України «Про вибори народних депутатів України» ОВК мали провести своєї перше засідання не пізніше, ніж на третій день, після їх утворення. Таким чином, кінцевий строк для проведення засідання ОВК – 29 серпня. 95% ОВК провели свої перші засідання вчасно (за наявності кворуму). 12 комісій не встигли вчасно організувати свою роботу на належному рівні (Дніпропетровська, Закарпатська, Житомирська, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Рівненська, Тернопільської, Хмельницької областей, м. Севастополь). Усі 225 ОВК створені у максимальному складі – 18 осіб. Засідання ОВК може бути повноважним лише за умови присутності більше половини членів комісії від складу цієї комісії (10 осіб). Згідно ст.31 Закону України «Про вибори народних депутатів України» повноваження окружної виборчої комісії починаються з моменту складення присяги не менш як двома третинами її мінімального складу на її першому засіданні, яке проводиться не пізніш як на третій день після дня прийняття рішення про її утворення. Мінімальний склад ОВК – 12 осіб. Таким чином, для набуття ОВК своїх повноважень необхідно, щоб 8 осіб прийняли присягу. Втім, присяга складається на засіданні ОВК, яке може бути повноважним лише за присутності 10 членів. Члени ОВК дуже часто плутали ці норми, що спричиняло порушення виборчого законодавства. Ті комісії, які не зібрали кворуму, складали присягу в умовах неповноважних засідань. Зокрема, такі обставини зафіксовані у ВО №25, 66, 67, 72, 89, 100, 150, 165, 224. ОПОРА вважає, що комісії, які провели свої засідання без кворуму і за цих умов склали присягу, не можуть вважатися такими, що виконали вимоги закону. Не дивлячись на те, що згідно із Законом член виборчої комісії зобов’язаний брати участь у засіданнях комісії[17], їх явка виявилась ключовою проблемою. Про важливість присутності кожного члена ОВК на засіданні свідчить той факт, що у 62 ОВК кворум складав рівно 10 осіб, що є граничною межею повноважного засідання. Відтак, члени ОВК, які проігнорували перше засідання комісії, створили проблеми в організації підготовки виборчого процесу депутатів і порушили пункт 2 частини 9 статті 36 Закону «Про вибори народних депутатів». Поряд із тим, безпосередню відповідальність за прогульників першого засідання ОВК несуть політичні партії, які були суб’єктами подання кандидатур до складу комісій. Для аналізу явки членів комісій було відібрано третину ОВК (84 комісії) з половини регіонів України (12 областей – Волинська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Миколаївська, Рівненська, Тернопільська, Харківська, Хмельницька, Чернівецька і Чернігівська обл.). До уваги бралися лише ті партії, які отримали найбільшу кількість кандидатур (більше 200) до складу ОВК. Таких нараховується 17 (див. Таблицю «Представництво членів партій в ОВК»).
Аналіз відвідуваності першого засідання ОВК членами комісій в розрізі їх партійної приналежності свідчить про наявність 5-ти партій, представники яких проігнорували засідання абсолютної більшості ОВК. Це партія «БРАТСТВО» (кандидатури до складу комісій не відвідали засідання на 96% ОВК), партія «Руський блок» (96% ОВК), політичне об’єднання «Єдина родина» (94% ОВК), партія «Руська Єдність» (85% ОВК) і партія «Союз анархістів України» (79% ОВК). Детальніше дивіться графік «Перше засідання ОВК: присутність членів». Майже у 50% усіх засідань ОВК керівний склад не був присутній у повному складі. Переважно прогульники із керівного складу ОВК представляли партії «БРАТСТВО», «Руський блок», «Єдина родина», партія «Руська Єдність» і партія «Союз анархістів України». Центральна виборча комісія Постановами №693 (від 31.08.) та №709 (від 01.09.2012) вже почала ротацію у керівному складі ОВК. Найчастіше підставою цих змін є внесення подання про заміну члена виборчої комісії суб’єктом, за поданням якого кандидатуру такого члена було включено до складу виборчої комісії. У 8 округах зафіксовані окремі випадки недопущення на засіданні осіб, які згідно закону мають право бути присутніми. Основною причиною конфліктних ситуацій була відсутність належно оформлених документів. До прикладу, у ВО №41 (Донецька обл.) на засідання комісії не були допущені уповноважена особа партії «УДАР» та довірена особа від кандидата-мажоритарника цієї політичної сили. Ці особи прийшли на засідання без посвідчень, мотивуючи це тим, що виборчий штаб їм не встиг зробити посвідчення. У ВО №90 (Київська обл.) подібна ж ситуація повторилася із довіреною особою кандидата від Народної партії. Посадові особи місцевих органів влади активно брали участь у засіданнях окружних виборчих комісій. Їх присутність зафіксована у 68 ОВК. Згідно із законодавством ці особи не мають права присутності на засіданнях без запрошення виборчої комісії. До прикладу, у ВО №63 (Житомирська обл.) на засіданні ОВК був присутній перший заступник Бердичівського міського голови. У ВО №166 (Тернопільська обл.) засідання ОВК відвідав керівник апарату Теребовлянської РДА . У ВО №181 (Харківська обл.) на засіданні ОВК був присутній голова Зміївської районної ради. Ці та інші посадовці обговорювали із членами комісій проблеми матеріального-технічного та організаційного забезпечення їх роботи. Найчастіше ОВК не голосували за надання права присутності на своєму засіданні посадовим особам місцевих органів влади. У 57 окружних виборчих комісіях зафіксовані конфлікти між її членами або іншими суб’єктами. Найчастіше конфлікти виникали з причин різного трактування виборчого законодавства і визначення членів комісій, які будуть працювати на постійній основі. До прикладу, у ВО №№20-23 (Волинська обл.) виникли конфлікти між членами комісій з причин різного трактування закону. Одні вважали що присягу повинні прийняти 12 осіб (2/3 від складу ОВК), а інші, що не менше 8 (2/3 від мінімального складу). У ОВК № 203 (Чернівецька обл.) голова ОВК запропонував усі три оплачувані місця надати членам комісії, які не входять до складу комісій. У свою чергу, члени комісії наполягали, щоб саме голова, заступник голови та секретар працювали в цій комісії на постійній основі. Громадські спостерігачі ОПОРИ оцінили стан матеріально-технічного забезпечення ОВК, вимоги до якого визначені окремими постановами ЦВК. У 73 комісіях приміщення ОВК не відповідає вимогам ЦВК. Найчастіше не було дотримано вимог щодо площі кімнати для засідань та інших робочих кімнат. У окремих випадках приміщення, які були відведені для комісій, ще перебували в стані ремонту. Зокрема, у ВО 113 (Луганська обл.) засідання комісії проходило в приміщенні Сватівської райдержадміністрації, хоча ОВК офіційно розташоване в молодіжному центрі «Слобожанська духовна криниця ім. М. Щепенка». Це відбулось із причин неготовності приміщення ОВК станом на 28 серпня. Подібну ситуацію зафіксовано у ВО №131 (Миколаївська обл.), ВО №162 (Сумська обл.) та ВО №189 (Хмельницька обл.), оскільки засідання ОВК також проходило не за офіційною адресою ОВК. 109 комісій не забезпечені усім необхідним обладнанням. У більшості випадках фіксується відсутність вивіски, транспортних засобів, належної кількості телефонних ліній та комп’ютерної техніки. Недостатнє матеріально-технічне забезпечення ОВК спричинило вже певні проблемні ситуації. Зокрема, Партія регіонів підготувала подання на офіційних спостерігачів по ВО №117, 116, 118, 125 (Львівська обл.). Проте, голови комісій відмовилися прийняти документи, оскільки немає де їх зберігати. Заступник голови ОВК №117 (Франківський район Львова) взяв документи додому, запитавши перед тим уповноважену особу, чи його задовольняє таке вирішення ситуації. Діяльність органів влади національного та місцевого рівня з належної підготовки та забезпечення виборчого процесу Демократичні стандарти організації та проведення виборів забезпечуються не лише суб’єктами виборчого процесу, а й органами влади, правоохоронними структурами, іншими суб’єктами владних повноважень. Дотримання принципів неупередженості є ключовим викликом нинішньої виборчої кампанії. Ці стандарти забезпечуються не тільки публічною позицією посадовців, а й якісними діями в організаційних питаннях виборчого процесу. Діяльність місцевих органів влади Громадські спостерігачі ОПОРИ достатньо позитивно оцінюють діяльність органів влади із належного забезпечення виборчого процесу. Основною формою такої діяльності було матеріально-технічне забезпечення окружних виборчих комісій, належне обладнання виборчих дільниць та інформування громадян про їх виборчі права. Із метою координації зусиль щодо сприяння виборчому процесу місцеві органи влади створювали робочі групи та проводили наради. Найбільш злагоджено процес координації місцевих органів влади із питань належного забезпечення виборчого процесу був організований у Львівській області. На підставі розпорядження голови Львівської облдержадміністрації створено спеціальну робочу групу. Аналогічні групи функціонували на рівні райдержадміністрацій. Члени цих груп, які були закріплені за конкретними виборчими дільницями, здійснювали моніторинг санітарно-технічного стану їх приміщень. Інший підхід було застосовано у АР Крим. Кожен член Ради міністрів закріплений за містами республіканського значення та районами автономії. До обов’язків міністрів було віднесено взаємодію з виконавчими органами місцевого самоврядування та райдержадміністраціями щодо організаційного та матеріально-технічного забезпечення підготовки і проведення виборів народних депутатів України. Поширеною формою координації місцевих органів влади щодо матеріально-технічного забезпечення виборчого процесу були наради та семінари. До прикладу, Волочиська райдержадміністрація Хмельницької області провела нараду із головами міської, селищних, сільських рад щодо стану готовності до роботи виборчих дільниць. Серед іншого, місцеві посадовці були ознайомлені із рекомендаціями щодо забезпечення протипожежної безпеки у приміщеннях для голосування. Подібні ж заходи проходили у містах та районах інших областей України. Згідно з Законом України «Про вибори народних депутатів України» місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування повинні були до 19 серпня визначити місця для розміщення матеріалів передвиборчої агітації. До 8 серпня – обладнати стенди, дошки оголошень у відведених місцях для розміщення матеріалів передвиборної агітації. У більшості місцевих органів влади процес визначення місць для розміщення матеріалів передвиборчої агітації не викликав суттєвих проблем. Втім, деякі органи влади не дотримались кінцевого строку прийняття відповідного рішення. Зокрема, за результатами аналізу сайтів міських рад Закарпатської області виявлено, що лише місто Тячів своєчасно визначило місця для агітації. Ужгородська міська рада ухвалила відповідне рішення лише 1 серпня, хоча виборчий закон визначає кінцевим строком 19 липня. Після офіційного визначення місць для розміщення передвиборчих матеріалів, місцеві органи влади повинні були обладнати відповідні стенди та дошки. На жаль, якісно здійснити ці кроки вдалося далеко не всім органам влади. Зокрема, у м. Херсон із 27 необхідних стендів є лише 6. За рішенням Радивилівської міської ради (Рівненська область) місцем для розміщення матеріалів передвиборної агітації визначено огорожу незавершеного торгово-побутового приміщення. Випадків неналежного обладнання місць для розміщення матеріалів передвиборчої агітації зафіксовано достатньо багато, але жодних скарг з боку суб’єктів виборчого процесу не надходило. Це може свідчити про те, що значного попиту на розміщення чи ознайомлення із передвиборчими матеріали на стендах та дошках не буде. Із позитивних прикладів можна навести рішення міської влади Тернополя про надання для цілей передвиборчої агітації 20 безоплатних біл-бордів. У серпні місцеві органи влади досить активно інформували громадян щодо правових аспектів виборчого процесу. На офіційних сайтах розміщувались витяги із Закону України «Про вибори народних депутатів України» та проводились тематичні заходи. Зокрема, Татарбунарська райдержадміністрація організувала зустріч із представниками усіх політичних сил та кандидатів-мажоритарників щодо роз’яснення особливостей виборчого законодавства та ознайомлення із актуальною політичною ситуацією (Одеська обл.). У Черкаській області зафіксовано суперечливі рішення місцевої влади, які можуть трактуватись як обмеження передвиборчої агітації. Виконавчий комітет Чигиринської міської ради прийняв рішення щодо обмеження місць для проведення передвиборчої агітації. Відповідно до цього рішення проводити передвиборчі заходи можна лише на території міського парку ім. Т. Шевченка. За наявності намірів у політичних партій проводити свої заходи у інших місцях, вони мають звертатися до міської влади за додатковими погодженнями. До речі, у м. Черкаси діє заборона на проведення акцій на Соборній площі для Партії регіонів, «Свободи», «Батьківщини», УНП, КПУ. Діяльність правоохоронних органів Із моменту офіційного старту виборчої кампанії правоохоронні органи почали інформувати громадськість про заплановані заходи щодо попередження порушень виборчого законодавства через прес-конференції, повідомлення в ЗМІ чи матеріали прес-служб. Зокрема, стало відомо про те, що в управліннях та відділах визначено осіб, які координуватимуть заходи із попередження порушень виборчого процесу. Проблематика забезпечення громадського порядку під час виборів також належить до пріоритетів правоохоронних органів, що зазначається у публічних заявах відповідних органів. Зокрема, детальну інформацію із цього приводу надає ГУВС України у Львівській області. Крім бесід із політичними діячами, міліція наближує наряди, які залучаються до охорони громадського порядку, до місць розташування суб’єктів виборчого процесу. Метою цих заходів є попередження можливих протиправних дій проти учасників виборів та захисту їх майна. Правоохоронні органи застосовують два основних підходи до взаємодії із виборцями та іншими суб’єктами виборчого процесу. У більшості регіонів України діють загальні телефони довіри, які не мають прямого стосунку до виборів. Окремі управління МВС України створили спеціальні телефонні лінії для звернень із цієї проблематики. У свою чергу, правоохоронні органи заявляють, що вони будуть проводити моніторинг діяльності виборчих штабів. Предметом цього моніторингу має стати дотримання податкового законодавства в сфері оплати праці працівників штабів, агітаторів та інших осіб, які працюють на виборах. Не дивлячись на певні зусилля правоохоронних органів, їх реакція на повідомлення про порушення виборчого законодавства залишається пасивною. Діяльність органів ведення Державного реєстру виборців У серпні органи ведення Державного реєстру виборців значно посилили інформування виборців про свою діяльність. Якщо у довиборчий період вони не проявляли значної ініціативи, то зараз застосовуються різні форми взаємодії із виборцями. До прикладу, у Луцьку з’явилися окремі біл-борди про діяльність органів ведення Державного реєстру. Виконком Інгулецької районної ради (Кривий Ріг) проводить День прямої лінії з питань перевірки персональних даних Державного реєстру виборців. Керівництво органів ведення реєстру виборців проявляє більшу публічність, ніж у довиборчий період. Масово з’являються тематичні інтерв’ю із посадовими особами цих органів та проводяться прес-конференції. Громадські спостерігачі ОПОРИ відзначають, окрім окремих випадків, належну готовність посадових осіб взаємодіяти із представниками неурядового сектору. У більшості зафіксованих випадків органи ведення Державного реєстру виборців є зручними для доступу громадян, а також мають адекватне матеріально-технічне забезпечення. ОПОРА зафіксувала окремі винятки із цього правила. До прикладу, Шепетівський міський відділ ведення Державного реєстру виборців розміщено на 5-му поверсі міського будинку побуту – декілька днів там не працював ліфт. У свою чергу, Полонський районний відділ розміщено на 4-му поверсі райдержадміністрації (ліфт в приміщенні відсутній). ОПОРА відзначає високий фаховий рівень працівників органів ведення Державного реєстру виборців, які підлягали громадському спостереженню. Перед офіційним початком виборчого процесу було забезпечено додаткове навчання працівників цих органів. ВИСНОВКИ
[1] Ст.3 ч.5 Закону «Про вибори народних депутатів України» № 4061-VI від 17.11.2011. [2]Ст. 74, ч.13 Закону «Про вибори народних депутатів України» № 4061-VI від 17.11.2011. [3] Порушується принцип рівного виборчого права: Ст. 3 ч. 5 Закону «Про вибори народних депутатів України» № 4061-VI від 17.11.2011. [4] Ст. 74, ч. 13 Закону «Про вибори народних депутатів України» № 4061-VI від 17.11.2011. [5] Ст. 157 Кримінального кодексу України [6] Ст. 3 ч. 5 Закону «Про вибори народних депутатів України» № 4061-VI від 17.11.2011. [7] Ст. 74 ч.1 Закону «Про вибори народних депутатів України» № 4061-VI від 17.11.2011. [8] Ст. 1.7 «Загальних правил поведінки державного службовця» затверджених Наказом Головного управління державної служби України №214 від 04.08.2010 року. [9] Ст. 68 ч.4 Закону «Про вибори народних депутатів України» № 4061-VI від 17.11.2011. [10] Ст. 4 ч. 5 і ст. 68 ч.6 Закону «Про вибори народних депутатів України» № 4061-VI від 17.11.2011. [11] Ст. 74 ч. 21 Закону «Про вибори народних депутатів України» № 4061-VI від 17.11.2011. [12]http://frontzmin.ua/ua/party/regional-organization/khmelnytsky-region/news/12351-vibortsi-bilogirskogo-rajonu-obureni-chislennimi-porushennjami-viborchogo-zakonodavstva-kerivnitstvom-rajonnu.html [13] Ст.74 ч.21 Закону «Про вибори народних депутатів України» № 4061-VI від 17.11.2011. [14] Ст.74 ч.4 Закону «Про вибори народних депутатів України» № 4061-VI від 17.11.2011. [15] Ст. 63 ч.3 Закону «Про вибори народних депутатів України» № 4061-VI від 17.11.2011. [16] Роз. І ст. 2 Рекомендацій №R (99) 15 Комітету міністрів Ради Європи державам-учасницям з приводу заходів стосовно висвітлення у засобах масової інформації виборчих кампаній. [17] Ст.36, ч.9«Про вибори народних депутатів України» № 4061-VI від 17.11.2011.
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Вы не можете комментировать!