|
РЕЗЮМЕ. ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ
Загалом, Закон «Про вибори народних депутатів України» (далі - Закон), за умови належного виконання його положень і додаткової конкретизації у підзаконних актах, може забезпечити проведення виборів у відповідності до міжнародних стандартів демократичних, прозорих та справедливих виборів. Разом з тим рішення Конституційного Суду України (якими було визнано неконституційними положення Закону в частині можливості одночасного висування кандидатур в загальнодержавному та одномандатному виборчому окрузі, а також віднесення закордонних виборчих дільниць до одномандатних виборчих округів, утворених в межах міста Києва) створило прогалини, що потребують узгодження Закону з висновками КС. Також Закон містить низку технічних неточностей, наприклад, відсутність вимоги друкування у виборчих бюлетенях прізвищ кандидатів в одномандатних округах і т.д. З метою усунення частини недоліків Закону Центральною виборчою комісією було підготовлено пропозиції щодо змін до Закону. Ці пропозиції знайшли повне відображення у законопроекті № 10533, внесеному на розгляд парламенту народними депутатами України. Комітет виборців України вважає, що цей законопроект міг би бути прийнятий одразу у першому читанні та в цілому як закон, що запобігло б перегляду інших положень чинного Закону на етапі підготовки зазначеного законопроекту до другого читання. На жаль, законопроект № 10533 був відкликаний його ініціаторами. За результатами довгострокового спостереження за підготовкою до виборів народних депутатів України 28 жовтня 2012 року, розпочатого у травні 2012 року, Комітет виборців України відзначає наступне: 1. Одномандатні виборчі округи у 27 регіонах України були утворені у повній відповідності до вимог Закону. 2. Основні проблеми, пов’язані з утворенням одномандатних виборчих округів, зумовлені трьома основними чинниками: особливостями положень самого Закону (за яким гранична величина відхилення кількості виборців в одномандатному окрузі від орієнтовної середньої кількості виборців в усіх округах не може перевищувати 12%), що призвело до віднесення частин території деяких міст до округів, утворених з прилеглих районів; відсутністю у Законі положень, які б закріплювали принципи неперервності меж виборчих округів, компактності округів, передбачали врахування при утворенні округів місць компактного проживання національних меншин, виключали можливість поділу територій сіл та селищ між декількома округами тощо; недостатнім рівнем прозорості процесу утворення округів: проект постанови ЦВК про утворення виборчих округів не оприлюднювався і не виносився на обговорення з партіями, незалежними експертами та іншими зацікавленими суб’єктами, що зумовило виникнення підозр у впливі політичних чинників на утворення округів. 3. КВУ вважає, що головні проблеми, пов’язані з утворенням виборчих округів, наступні: необґрунтоване порушення принципу неперервності меж виборчих округів і збільшення кількості округів, з територій яких утворено штучні анклав. Найбільше проблемних округів КВУ зафіксував у Донецькій, Луганській та Черкаських областях; поділ територій сіл/сільських рад між декількома одномандатними виборчими округами; неврахування при утворенні виборчих округів місць компактного проживання національних меншин; включення частин територій міст до округів, утворених з територій прилеглих районів, у тому числі сільських; ускладнення виборчої логістики за рахунок: а) значної протяжності окремих округів; б) віддаленості центрів багатьох округів від їхніх меж; в) утворення відділених від основної території округів штучних анклавів; г) незадовільного стану дорожньо-транспортної інфраструктури в окремих регіонах. 4. Хоча існування політичних впливів на утворення виборчих округів не можна ні підтвердити, ні спростувати, «конфігурація» деяких округів виявилась досить зручною для окремих політиків, тоді як шанси на обрання до парламенту інших політиків, які активно взаємодіяли з виборцями на місцях, внаслідок перегляду меж округів було суттєво зменшено. 5. Попри те, що виборчий процес офіційно має початись у липні 2012 року, партії та потенційні кандидати на виборах вже розпочали здійснювати агітаційну діяльність. Така діяльність фактично перебуває поза межами правового регулювання, оскільки дія норм Закону «Про вибори народних депутатів України» в частині регулювання передвиборної агітації поширюється лише на суб’єктів виборчого процесу. 6. Найбільш поширеними формами агітаційної діяльності у травні були розміщення зовнішньої реклами, проведення масових заходів, зустрічей з виборцями, публікація «іміджевих» матеріалів у друкованих ЗМІ (значна частина яких може бути віднесена до прихованої політичної реклами або т.зв. «джинси»), проведення агітації у поєднанні з соціальними ініціативами, благодійництвом, безоплатним наданням виборцям матеріальних цінностей. 7. Регіональними відділеннями КВУ було зафіксовано окремі випадки поширення т.зв. «чорного піару», перешкоджання здійсненню агітації (відмов у наданні приміщень для проведення зустрічей з виборцями, інших агітаційних заходів тощо), залучення в агітаційну діяльність службовців, втручання у редакційну свободу ЗМІ. Всі ці випадки викликають занепокоєння, хоч і мають поодинокий характер. 8. Партії парламентської більшості майже скрізь визначились з кандидатурами, які висуватимуться в одномандатних округах. Визначення кандидатур для висування в округах опозицією поки що не завершилось. Процесу підготовки до висування кандидатів загалом бракує прозорості – визначення кандидатів для висування в загальнодержавному та одномандатних округах здійснюється без широкої публічної дискусії. 9. У травні 2012 року випадки публічної підтримки потенційних кандидатів відомими представниками того чи іншого регіону, а також службовцями носили поодинокий характер. 10. Активність місцевих партійних організацій на регіональному рівні залежить від партії та регіону. Підготовка до висування кандидатів в одномандатних округах у деяких регіонах супроводжується міжпартійними та внутрішньопартійними конфліктами. 11. Окремі потенційні кандидати намагаються відмежуватись від зв’язків з будь-якими партіями і позиціонувати себе „незалежними” кандидатами. 12. Здійснення агітації, що супроводжується безоплатним наданням виборцям, закладам та установам матеріальних цінностей набуло значного поширення. Ця форма агітації у травні активно використовувалась як основними партіями, так і потенційними кандидатами. Основними приводами для агітації з окремими ознаками непрямого підкупу виборців у травні були святкування Дня Перемоги та завершення навчального процесу в освітніх закладах. Серед основних цінностей, які поширювались партіями та кандидатами серед виборців, - продуктові набори, послуги (в основному медичні), гроші (в поодиноких випадках). Активними суб’єктами матеріального «заохочення» виборців у ряді регіонів виступали благодійні фонди, пов’язані з тими чи іншими політиками. Комітет виборців України вважає, що з метою врегулювання зазначених проблем необхідно: невідкладно після проведення виборів народних депутатів України у 2012 році: • продовжити удосконалення виборчого законодавства, у тому числі й у напрямі його кодифікації; • розширити вимоги до утворення виборчих округів, закріпивши у законі принципи неперервності меж округів та компактності округів, врахування при утворенні округів місць компактного проживання національних меншин; • передбачити проведення обов’язкових консультацій між ЦВК та місцевою владою, політичними партіями, експертами щодо визначення та перегляду меж округів, визначити підстави і порядок перегляду меж округів, утворених у 2012 році; • врегулювати порядок здійснення агітаційної діяльності у міжвиборчий період (до реєстрації кандидатів та набуття ними статусу суб’єктів виборчого процесу), розглянути можливість встановлення певних обмежень щодо здійснення такої діяльності (обмежень щодо способів здійснення агітаційної діяльності, обсягу фінансування відповідних агітаційних заходів тощо), а також передбачити механізми забезпечення прозорості фінансування такої діяльності; • закріпити у законодавстві положення, які б запобігали здійсненню агітації, що супроводжується непрямим підкупом виборців, у тому числі й у міжвиборчий період; до проведення виборів народних депутатів України: • розглянути можливість підписання партіями – майбутніми суб’єктами виборчого процесу – меморандуму (угоди чи іншого подібного документу) про чесні вибори, в якому, зокрема, чітко фіксуватимуться відмова від застосування в ході виборчої кампанії т.зв. «чорного піару», непрямого підкупу виборців, поширення прихованої політичної реклами тощо; • органам центральної і місцевої влади, правоохоронним органам, громадським організаціям вжити заходи щодо перешкоджання здійсненню передвиборної агітації службовими особами, втручання у редакційну свободу ЗМІ, тиску на підприємства, установи і організації, пов’язані з тими чи іншими потенційними кандидатами у народні депутати, залучення службовців в агітаційну діяльність. Прес-служба КВУ
|
Copyright © 2012, Chernenko Ev. Перепечатка материалов только при наличии активной гиперссылки на vibori.co.ua. |
CMS Status-X