|
У липні 2000 р. глави п'яти політичних партій - Партії регіонального відродження України, Партії солідарності України, Всеукраїнської партії пенсіонерів, Партії "За красиву Україну" і Партії Праці об'єднали свої політичні структури в єдину партію.
У жовтні 2000 р. ця політична сила отримала назву Партія регіонального відродження "Трудова солідарність України". Очолили В. Рибак, В. Ландик і П. Порошенко. До президії партії увійшли М. Азаров, Є. Звягільський і Л. Черновецький. У березні 2001 року на позачерговому з'їзді партія змінила назву на нинішнє - Партія регіонів. Також був обраний новий лідер - М.Азаров, який був у той час Головою Державної податкової адміністрації України. Створення ПР деякі аналітики вважали альянсом політика і бізнесмена П. Порошенко і донецької фінансово-промислової групи. Незабаром у Верховній Раді з'явилася фракція "Регіони України", яка увійшла до парламентської більшості. У листопаді 2001-го лідери Партії регіонів, Аграрної партії України, Партії промисловців і підприємців України, Народно-демократичної партії та "Трудової України" оголосили про спільну участь у парламентських виборах-2002 у форматі блоку демократичних сил "За Єдину Україну!". Очолив його тодішній глава Адміністрації Президента В. Литвин. Щоб уникнути звинувачень у використанні на виборах адмінресурсу, М.Азаров вирішив на час виборчої кампанії призупинити своє членство в партії, і її новим керівником став Володимир Семиноженко. У грудні 2001 року П. Порошенко зі своїми однодумцями залишив лави Партії регіонів і увійшов до виборчого блоку Віктора Ющенка "Наша Україна". На парламентських виборах 2002 р. блок "За Єдину Україну!" отримав 11,8% голосів виборців. У новообраній Верховній Раді Партію регіонів представляли депутатська фракція "Регіони України" і депутатська група "Європейський вибір". У листопаді 2002 р. ці формування висунули у кандидати на посаду Прем'єр-міністра Україна главу Донецької облдержадміністрації, члена ПР Віктора Януковича. 19 квітня 2003 з'їзд Партії регіонів обрано Прем'єр-міністра В. Януковича главою Партії. У липні 2004-го в Запоріжжі делегати VI з'їзду висунули його кандидатом на пост Президента України. У президентських виборах перемогу здобув В. Ющенко. В результаті повторного голосування він отримав 52% голосів, а В. Янукович 44,2%. Однак незабаром Партія регіонів зуміла мобілізуватися і отримала на парламентських виборах 2006 р. 186 депутатських мандатів. У липні 2006 року парламентська фракція Партії регіонів сформувала так звану антикризову коаліцію з фракціями СПУ та КПУ. Прем'єр-міністром від антикризової коаліції став В. Янукович. 23 березня 2007 антикризова коаліція була перейменована в коаліцію національної єдності і заявила про свою відкритість для інших народних депутатів. Однак це спричинило за собою незворотні наслідки. Після масового переходу депутатів з опозиційних фракцій в нову коаліцію Президент В. Ющенко видав указ про розпуск Верховної Ради V скликання і призначив дострокові парламентські вибори. 4 серпня 2007 на своєму X з'їзді Партія регіонів затвердила виборчий список, в який не включила більшість депутатів-"перебіжчиків" з опозиційних фракцій, або надала їм "непрохідні" місця. За підсумками виборів Партія регіонів отримала 175 мандатів і опинилася в опозиції. 7 лютого 2010 в результаті чергових президентських виборів лідер ПР В.Янукович став главою держави. Партія регіонів разом з Блоком Литвина, КПУ і окремими народними депутатами створили коаліцію під назвою "Стабільність і реформи". 23 березня 2010 в ході другого етапу XII з'їзду Партії регіонів Віктор Янукович був обраний почесним головою партії, а пост глави партії знову зайняв Микола Азаров. Ідеологічно Партія регіонів є досить суперечливою структурою: спираючись на малозабезпечений електорат східних і південних областей України, ностальгує по Радянському Союзу і тяжіє до братерства з Росією, вона об'єднує представників великого капіталу, деякі з яких прагнуть вийти на західні фондові ринки. Мабуть, тому Партія регіонів і лавірує між Росією і Заходом. З одного боку, Н. Азаров є головним лобістом вступу України в Єдиний економічний простір, аргументуючи користь від цього короткостроковими фінансовими благами. З іншого - В.Янукович уже встиг вжитися в образ прогресивного політика, декларує європейські устремління країни. Економічна доктрина Партія регіонів є ліберальною і ринковою. У той же час вважається, що основні її виборці - пенсіонери, бюджетники і прості наймані працівники, але аж ніяк не представники малого і середнього бізнесу. Заступники голови партії Рибак Володимир Васильович Перший заступник Голови Партії регіонів Демидко Володимир Миколайович заступник Голови Партії регіонів з ідеологічних питань Єфремов Олександр Сергійович заступник Голови Партії регіонів зі зв'язків із Верховною Радою України Шенцев Дмитро Олексійович заступник Голови Партії регіонів з організації роботи в регіонах Кожара Леонід Олександрович Заступник Голови Партії регіонів з питань міжнародної політики Партії Тігіпко Сергій Леонідович заступник Голови Партії регіонів
|
Copyright © 2012, Chernenko Ev. Перепечатка материалов только при наличии активной гиперссылки на vibori.co.ua. |
CMS Status-X