— Нинішня опозиція раніше вас захищала, але після виборів–2012 дуже критикувала ЦВК за відмову визнати перемоги опозиціонерів у «проблемних» округах...

— Опозиція має свій погляд, і, можливо, могла припустити, що Шаповал на посаді голови ЦВК — це менше зло. Очевидно, побоювалися заміни. Знаєте, до Шаповала всі звикли, — і опозиція, і влада.

Щодо «проблемних» округів зроблю такий натяк: це питання було практично всіма на політичному рівні узгоджене, і я виступав у ньому як певний посередник. Тому закиди у мій бік не доречні. Представникам опозиції я сказав буквально таке: якщо ви хочете, щоб ЦВК встановила підсумок за наявними на сьогодні остаточними документами, то всі п’ять округів ви програєте. Тому що на той момент уже існували потрібні [іншій стороні] протоколи, і хто тільки не тримав їх у своїх «чистих» руках. На той момент все вже було спаплюжено. І я переконаний — виграли б ті, хто офіційно мав виграти. І в опозиції мене почули. Але ж у публічній риториці постійно лунають якісь гасла. Тому я дуже спокійно слухав відповідні закиди — це нормальні політичні рефлексії на ситуацію. Політики завжди говорять не те, що є, а те, що вони хочуть сказати.

— Як ви оцінюєте Михайла Охендовського — свого наступника, висуванця «Регіонів»?

— Я не хочу його оцінювати, по–перше, тому що не хочу, щоб мої слова були трактовані як ревнощі. Можу сказати одне: я буду з цікавістю спостерігати за його діяльністю, але без фанатизму. Знаю його риси характеру. Як людина, яка шість років життя провела в стінах ЦВК, я зацікавлений, щоб там було все гаразд, і дуже не хотів би, щоб із комісією повторилося щось таке, як восени 2004 року. Маю на увазі той «славетний» розгін тогочасного складу ЦВК.

Будь–яка негативна подія щодо ЦВК певною мірою компрометуватиме й мене. Там, до речі, є окремі члени, до яких у мене дуже теплі відчуття. І тому я не можу не переживати за цих людей. Михайло Охендовський професіонал, а щодо його характеру, то людина має змінюватися у цьому сенсі, з кожним роком набуваючи професійний і людський досвід. 40–річна людина ще не старішає — вона повинна мудрішати, а вже 60–річна навряд чи помудрішає, вона вже тільки старішає.

«У Центрвиборчкомі має бути відображена поточна фізіономія парламенту»

— Чому в нинішньому складі комісії такий перекіс у бік президентської квоти? Як зробити ЦВК більш об’єктивною перед президентськими виборами–2015?

— Якщо говорити про тих, хто прийшов до ЦВК після 2007 року, то їх усього двоє. Обидва вони призначені парламентом. У першому випадку заявили, що за квотою Народної партії. Стосовно члена ЦВК, який був призначений цього року, — його запропонував Президент без консультацій з опозиційними політичними партіями. Я думаю, що це неправильно.

— Чи не запізно зробити так, як радить Олександр Черненко з КВУ, — відійти від партійного квотування і формувати комісію по третині — за поданням парламенту, Президента і з’їзду суддів?

— Ця пропозиція засвідчує візуальне сприйняття ситуації без урахування глибинних процесів. Будь–який спосіб формування Центральної виборчої комісії дасть приблизно той самий результат, що ми маємо сьогодні. Конституційний Суд, наприклад, формується так: частина Президентом, частина парламентом, частина з’їздом суддів. Це має значення?.. Що стосується ЦВК, то навіщо втягувати суддів у політичний процес?

Не треба постійно займатися якимись експериментами. Якщо вже так ставлять за мету уникнути політичного забарвлення членів комісії як державних службовців, то можна зробити по–іншому. Голова ЦВК, секретар комісії — державні службовці, всі інші приходять до ЦВК за квотою політичної партії, яка представлена у парламенті, і йдуть із ЦВК тоді, коли ця партія програє вибори.

Треба, щоб наступного року при формуванні нової ЦВК рішення парламенту було справедливим, щоб були заповнені квоти всіх парламентських політичних сил, щоб була відображена «фізіономія», яку зараз має парламент.

— Чи вдавалося впливати на ситуацію в колективі, в якому домінує певна більшість? Атмосфера в ЦВК, мабуть, не з простих?

— Якщо людина «заряджена» на якесь рішення, то вона за нього проголосує. Що б я не робив, якби не ставав на вуха, — шансів щось змінити практично немає. Голова ЦВК, якщо він бажає це зробити, може використовувати різні технології. Скажімо, коли проголосували питання, з яким він абсолютно не згодний, то він може прокоментувати це рішення публічно, а нікому не приємно, коли говорять правду.

Роль голови ЦВК повинна бути дещо іншою. Він повинен бажати і вміти відкривати різні політичні двері. Перед останніми парламентськими виборами ми повинні були сформувати територіальні виборчі округи. Ви навіть собі не уявляєте, які були бажання окремих діячів місцевого рівня! Кожен хотів мати «свій» округ навіть із клаптиків, розкиданих по всій області, де домінують «свої» виборці. Це була вакханалія забаганок. Як із цим боротися? Я увійшов в одні двері і звернув увагу, що це неприпустимо. Це призведе до того, що вибори вже на цій стадії будуть визнані недемократичними.

І це дуже важливо для голови ЦВК — вміти «відчиняти двері». Я не переоцінюю свій авторитет, але думаю, що головне в цьому статусі — це все ж таки наявність авторитету.

Голова ЦВК має звертатися до політиків, народних депутатів і почуватися рівним. У нього не повинно бути комплексів.

Часто авторитет приходить із досвідом — важко бути авторитетним, наприклад, у 25 років. Правда, існує авторитет грошей, то вже інше. Є чимало багатих дурнів, які об’єктивно заздрять чесному імені бідних.

Коли нас усіх призначили, ми були своєрідною «комсомольською лігою». Разом росли, мудрішали. Хоча я підозрюю, що через рік у ЦВК почнуться якісь рухи. Переконаний, що частина членів комісії бачить себе в кріслі голови. Але і з цим справляться, для цього є ефективні способи поза межами комісії.

Про Конституційний Суд — як про покійника

— Давайте змінимо тему. До ЦВК ви понад десять років працювали в Конституційному Суді, пройшли всі етапи його становлення. Як оціните зміни КС від часів Кучми й дотепер?

— Про Конституційний Суд, як про відомого суб’єкта, — або добре, або нічого. Доброго я, на жаль, нічого сказати не можу. Хоча певною мірою всі процеси, які довколо нього відбувалися, об’єктивні. Згадайте народних депутатів першого скликання і порівняйте з народними депутатами останнього скликання. Тому думати, що з КС мало б відбуватися щось інше, — наївно.

Наш державно–політичний розвиток іде на жаль, не по висхідній, а як мінімум рівно, без пульсу. Причин чимало: рівень політичної свідомості й культури, пострадянська ментальність, притаманна нашому соціуму, тощо. У нас немає проблеми втрати репутації. Що таке репутація в Україні?!

— І що ж із цим робити?..

— Політичну корупцію в різних її проявах можна подолати не тільки превентивними, а й жорсткими каральними засобами. Навіть не подолати, а загнати її вглиб для початку. Відповідне лікування вимагає кількох стадій: спочатку — уколи, потім — хірургічне втручання. Головне — наявність політичної волі і влади, і конкретних виконавців, які б це робили.