Будь обережний зі своїми бажаннями – вони можуть здійснитися. Схоже, ця прописна істина не знайома представникам партії влади.

Принаймні Партія регіонів – як жодна з інших в українському політикумі – цілеспрямовано підпилює гіляку, на якій всілася.

Курс на самознищення

Наведемо кілька прикладів. Почнемо з назви – Партія регіонів.

У власній назві партія декларує цінності регіональної ідентичності й обіцяє захищати права регіональних влад перед владою національного рівня. Не випадково саме її активісти свого часу відзначилися закликами до федералізації, децентралізації та резонансним Сєвєродонецьким з’їздом.

Але з одного боку, гасла, а з іншого – реальність. Яка полягає в іншому –централізація, централізація і ще раз централізація. Найбільш показовим прикладом є Київ, у якого не лише відібрали міського голову, перетворивши цю посаду на маріонеткову, а й позбавили права на місцеве самоврядування.

Другий місяць поспіль ПР воює з опозицією проти призначення виборів цього ж таки мера та міської ради. А може Київ не є регіоном?

Інший приклад – гасло кандидата в українські президенти Віктора Януковича і за сумісництвом голови ПР – "Почую кожного".

Очікувалося свято відкритості та публічності. Так само як і ввічливості чиновників у спілкуванні не лише з журналістами, а й з громадянами.

Натомість – театралізовані розмови гаранта з представниками відібраних медіа і "випадковими" громадянами, зростання закритості влади, тиску проти журналістів і блокування будь-яких ініціатив, направлених на відновлення публічності роботи державних органів.

І засекречені від опозиційних депутатів засідання уряду...

Мажоритарка – наше всьо (с)

Тепер про новий тренд від "регіоналів" – поклоніння мажоритарній виборчій системі.

Одразу зазначу, що симпатизую відкритій партійній системі. У парламенті минулого скликання навіть реєструвала декілька відповідних законодавчих ініціатив.

Але зараз не про це – схоже, сьогодні ПР вірить у мажоритарну систему навіть більше, ніж у славнозвісне "пакращення". Мовляв, мажоритарник бути працювати на свого виборця, він буде більш незалежним у прийнятті рішень – порівняно з партійним списочником.

Як завжди, між словом і ділом у "біло-блакитних" миша не проскочить – постановили/вирішили і впровадили мажоритарку на виборах 2012 року. Як завжди, ґвалтом та нахрапом, здавалося б – оцініть "красу гри", але…

З одного боку, регіоналам у східних та південних областях, а також там, там, де опозиція діяла розрізнено вдалося провести власних представників.

Більшість із них дійсно потрапили до комуно-регіональної більшості. При цьому, як показав досвід ГКЧП на Банковій, у цьому тандемі нібито "чужі" комуністи віднайшли суттєво більше ресурсів у лобіюванні власного інтересу, ніж будь-яка з група ПР – за винятком "родинної".

Чи довго триватиме ідилія?

Головна сила мажоритарки – зв'язок із виборцем.

І він, цей зв'язок, з усією очевидністю виявився під час голосування – як за київські вибори (їх підтримали члени фракції ПР Віктор Бондар, Павло Балога та Іван Куровський, а також всі мажоритарники), так і за відміну пенсійної реформи ("за" голосувала ціла плеяда мажоритарників від ПР, зокрема і члени партії – Ірина Бережна, Юлій Іоффе, Юхим Звягільський, Олександр Пресман, не кажучи вже про афільованих мажоритарників: Валентин Ничипоренко, Владислав Атрошенко, Віктор Розвадовський та Микола Рудьковський.

Ще більше мала б насторожувати лобістів мажоритарки "нештатна" ситуація, що трапилася на обласній конференції Донецької організації ПР.

Саме там із вуст одного зі стовпів ПР Єфима Звягільського пролунала конкретна критика на адресу влади. Мовляв, не маємо, що пояснювати виборцям – уже який рік при владі, ми їм дали слово минулого року, а рай в окремо взятому регіоні ще не збудовано.

Навпаки – все більше з малої батьківщини грошей викачують нові менеджери від ПР. Та й не дивно, Звягільський – мажоритарник зі стажем, він знає, що рано чи пізно саме йому доведеться щось пояснювати громадянам…

Чи не задля огляду лояльності мажоритарників влаштували ГКЧП на Банковіій, аби зайвий раз ткнути в носа – ось хто в домі господар!

Чи не тому з 2010 року не проводиться звітно-виборча конференція Партії регіонів? Раптом керовані мажоритарниками організації піднімуть крамольні питання на кшталт "де ж обіцяне?" або "чи не мало б керівництво відповісти?".

Чи не тому влада не вносить до парламенту питання звіту уряду – схоже, не лише в опозиціонерів є бажання відправити у відставку голову ПР і за сумісництвом голову уряду Миколу Азарова…

І насамкінець

З огляду на святу і публічну віру ПР у те, що мажоритарна система виборів – "наше всьо" – виборцям гріх цим не скористатися.

Вони можуть віднайти тисячу механізмів продемонструвати депутатам більшості сором’язливу принадність мажоритарки і переконати їх у тому, що жодне відрядження до Києва не рятує від їхнього спостережливого ока.

Благо, подібний досвід уже є. До прикладу, у Волинської області громадян обурив той факт, що делеговані ними до Ради депутати брали участь у гекачепістських зборах на Банковій. Про що вони поспішили повідомити й інших виборців.

Тепер у регіоні кожен знає, хто відповідає за провал антикорупційних проектів і руху до європейської інтеграції, а також за те, що замість обласного бюджету 6 млн. грн. пішло до Міністерства доходів та видатків.

Як кажуть: хочете – отримайте. Хочуть регіонали мажоритарку – наше завдання продемонструвати їм всю її привабливість. А методів у нашого винахідливого народу більше ніж достатньо. Тож – відмажоритармо їх, друзі…

Леся Оробець для УП