На думку переважної більшості спостерігачів та експертів, парламентські вибори 2012 року стали кроком назад у порівнянні із президентськими виборами 2010 року та двома майже зразковими для України парламентськими виборами 2006 і 2007 років.

Регрес помітний не лише з огляду на тотальний підкуп виборців і масове застосування адміністративного ресурсу. Парламентські вибори 2012 року вперше за останні п’ять років ознаменувалися активним втручанням правоохоронних органів у виборчий процес.

Скільки та якої міліції потребує Україна?

Україна має найбільшу чисельність міліції серед європейських країн – близько 300 тис., принаймні, на 120 тис. більше, ніж все українське військо. До речі, перевищення кількості міліції над кількістю Збройних Сил зазвичай є ознакою поліцейської держави, до якої Україна впевнено рухається.

В європейських країнах, за даними українського дослідника Дмитра Поїзда, нормальним є співвідношення "один міліціонер на одну тисячу громадян". Тобто загін українських міліціонерів за європейськими мірками не повинен перевищувати кількість у 46 тисяч осіб.

Сьогодні у суспільній свідомості міліція сприймається не як фактор безпеки, а навпаки – як фактор загрози.

Так, за даними Центру Разумкова, станом на кінець 2011 року діяльність міліції у забезпеченні особистої безпеки громадян, їх прав і свобод респонденти за п’ятибальною шкалою оцінили на двійку з плюсом (на 2,62 бала).

Натомість, роботу міліції з охорони представників влади та забезпечення їх безпеки громадяни оцінили на 3,62 бала. За тими ж даними, більшість громадян України (57%) не підтримували діяльність міліції.

Скептики можуть сказати, що українці взагалі ніколи не довіряли міліції. Однак це далеко не так. В актив "помаранчевої команди" та особисто тодішнього міністра внутрішніх справ Юрія Луценка можна записати, принаймні, два досягнення: невтручання міліції у політичні процеси та певне збільшення довіри до правоохоронних органів.

При цьому соціологи чітко визначають дві "ями" недовіри до міліції – за часів Кучми та за часів Януковича, що підтверджують дані з наведеної нижче Таблиці.

Таблиця. Ставлення громадян до міліції, % опитаних

Питання/час дослідження	Квітень 2004	Червень 2006	Жовтень 2011
Уявіть собі таку ситуацію: вночі, на порожній вулиці ви побачили міліціонера. Ви його сприймаєте:
Як гарантію Вашої безпеки, оскільки він Вас може захистити	23,8	30,5	20,7
Як фактор небезпеки, оскільки Він може до Вас прискіпатися (причепитися)	31,4	19,1	31,2

Фактично за часів Юрія Луценка, як міністра, в суспільній свідомості намітилися позитивні тенденції: люди почали менше боятися міліції та менше сприймати її як фактор особистої небезпеки для себе.

Нажаль, лише за два роки після приходу до влади Партії регіонів та президента Віктора Януковича, всі ці здобутки було перекреслено. Більше того, сприйняття міліції по деяким параметрам стало навіть гіршим ніж було у 2004 році.

В сухому залишку в нас два дуже простих висновків: міліції в Україні досить багато, більше ніж в європейських країнах, однак вона захищає владу, а не простих громадян, що й було продемонстровано "Беркутом" під час підведення підсумків парламентських виборів 2012 року.

Чи потрібні виборчі комісії, якщо є "Беркут"?

Парламентські та президентські вибори 2006, 2007 та 2010 років були визнані демократичними не, в останню чергу, тому, що правоохоронні органи, міліція не лише не втручалася у виборчий процес, а намагалася припинити фальсифікації на них, припинити вкидання бюлетенів, проведення "каруселей".

Якою ж є роль міліції за помаранчевих та біло-блакитних у забезпеченні свободи мирних зібрань, у використанні правоохоронних органів у політичній боротьбі, у підведення підсумків виборів?

За помаранчевої влади мірні зібрання громадян, їх протести сприймалося абсолютно нормально, як реалізація конституційних прав громадян.

Наприклад, у 2006 році опозиційна Партія регіонів збирала багатотисячні наметові Майдани у столиці та займала центральні площі міста впродовж цілих тижнів. При цьому, міліції за часів Юрія Луценка, не спадало на думку зносити наметові містечка, або розправлятися із протестуючими і громадськими активістами шляхом порушенням кримінальних справ про "пошкодження тротуарної плитки".

Таке ставлення до мирних зборів громадян було й у виборчий період: у січні 2010 року на кількатисячний мітинг Партії регіонів під ЦВК міліція відправила лише кілька працівників спецпідрозділу "Беркут", які стояли біля входу в метро.

За президента Януковича ситуація змінилася докорінним чином, адже чинний режим панічно боїться справжніх не куплених масових акцій протесту. Будь-який мітинг влада сприймає як загрозу, особливо під час виборів.

Наприклад, на аналогічний мітинг опозиції вже в 2012 році було стягнуто кілька сотень бійців у повному споряджені, які взяли мітинг у кільце, нікого із метро на площу під ЦВК не пускали, силою не давали встановлювати намети та підвозите, вибачте, туалети, а сам мітинг погрожували розігнати.

2012 рік яскраво продемонстрував, що нинішній владний режим масово використовує правоохоронні органи в політичній боротьбі. Через переслідування, загрозу арешту та тиск на бізнес були змушені виїхати з країни кандидати-опозиціонери Арсен Аваков та Аркадій Корнацький.

Проти заступника керівника виборчого штабу опозиції у Первомайську Людмили Нікітськіної було порушено кримінальну справу з подальшим її затриманням. Представники Донецького УБОЗу в розпал виборчої кампанії затримали керівника окружного штабу Луганської обласної організації партії УДАР по 105 виборчому округу Сергія Злобіна.

Порушення таких справ саме під час виборів та показові затримання не є простим збігом обставин, а виглядає банальним політичним замовленням, що явно не сприяло демократичній атмосфері виборчого процесу.

І головне: за Луценка, жоден працівник міліції, який носить погони, не був втягнутий в політику під час виборів 2010 року, лише один полковник кримської міліції проводив агітацію серед своїх колег за одного з кандидатів, за що і був звільнений з органів внутрішніх справ.

Натомість, міліція за нинішнього президента активно та системно використовується владою як засіб силового тиску на опозиційних кандидатів, членів опозиційної команди.

І на останнє, про те, що бачила вся країна – про підведення підсумків парламентських виборів 2012 року за допомогою "Беркуту".

У Первомайську зразка 2012 року навіть вище обласне керівництво міліції особисто приймало участь у фізичному протистоянні із виборцями, які прийшли відстояти свій голос та не дати сфальсифікувати результати виборів на користь кандидата від влади.

Неможливо уявити собі в принципі, що за Юрія Луценка спецпідрозділ "Беркут" буде підміняти собою ЦВК та членів окружкомів та визначати результати виборів в силовий спосіб.

Досить доречною і актуальною в цьому контексті виглядає нещодавня законодавча ініціатива опозиціонера Геннадія Москаля про заборону залучення спецпідрозділів на зразок "Беркута" до охорони правопорядку на акціях протесту та під час виборів. Ганебну практику використання спецпідрозділів міліції у громадсько-політичному житті потрібно негайно припинити.

Співробітників міліції слід вивести із політичного процесу, інакше підведення результатів президентських виборів у 2015 році ризикує перетворитися на суцільний Первомайськ.

***

Міліція так і не стала з народом. Напевне, цій владі, на відміну від того ж Юрія Луценка, який намагався виконати це завдання, подібне єднання і не потрібне. Нинішньому режиму потрібно, аби міліція була із можновладцями, захищала та охороняла їх спокій. 

гор Жданов,  УП